Нептуній – перший штучний хімічний елемент, отриманий у лабораторії. Відомі його ізотопи – їх налічують до двадцяти восьми видів, що відрізняються за кількістю нейтронів у ядрі. Тільки один із них «довгожитель» — це нептуній-237. Його період напіврозпаду дорівнює 2,2 мільярда років. Інші ізотопи елемента № 93 дуже короткоживучі.
Полум’я, як і будь-яка плазма, це сильно іонізований газ. Якщо внести в нього електроди і подати струм, воно послужить непоганим провідником, і ланцюг замкнеться. А якщо просвітити вогонь ще й променем, тим більше променем лазера, то в цьому ланцюзі відбудеться стрибок струму. Світло, виявляється, підвищує іонізацію газу, що називають власне оптогальванічним ефектом.
ЗТВ — загальна теорія відносності Альберта Ейнштейна — має на своє підтвердження три класичні ефекти. Серед них — усунення перигелія Меркурія під дією тяжіння Сонця, відхилення світлового променя у гравітаційному полі масивного тіла, а також гравітаційне червоне усунення. Ще у шістдесятих роках минулого століття був знайдений четвертий доказ справедливості цієї теорії. Тоді вчені змогли розрахувати і підтвердити на досліді новий ефект – запізнення сигналу, що посилається із Землі і відбивається Меркурієм.
Полум’я, як і будь-яка плазма, це сильно іонізований газ. Якщо внести в нього електроди і подати струм, воно послужить непоганим провідником, і ланцюг замкнеться. А якщо просвітити вогонь ще й променем, тим більше променем лазера, то в цьому ланцюзі відбудеться стрибок струму. Світло, виявляється, підвищує іонізацію газу, що називають власне оптогальванічним ефектом.
Стійку молекулу, що складається з 60 атомів вуглецю, схожу на чорно-білий футбольний м’яч, отримали американські хіміки з міста Х’юстона в штаті Техас під керівництвом X. В. Кроуту. У своєму експерименті вчені випаровували графіт лазером за температури між 10 000 і 20 000 градусів Цельсія.
Що-що, а це вже достеменно відомо: вода замерзає точно при нулі градусів за Цельсієм. Навіть сам цей нуль обраний як точка відліку для нашої температурної шкали. Саме як температура переходу рідкої води у лід та назад. Зрозуміло, за умови нормального атмосферного тиску.
У посушливій місцевості випаровування – велика проблема. Водосховища, ставки, озера безплідно втрачають мільйони тонн безцінної вологи, а поряд — поля, худоба, іноді й люди, що знемагають від спраги.
Аномалони – нові частки, відкриті в ядерній фізиці останніми роками. Але поки що багато вчених сумніваються: чи відкриті? У світі виконано вже п’ятнадцять експериментальних робіт з їхнього виявлення, але результати невизначені: в одних дослідах є ефект, в інших немає.
Не зовсім. Йдеться не про воду, а про виважені в ній найдрібніші частинки. Вони завдають багато турбот у промисловості, де буває необхідно очищати воду, застосовуючи дуже складну та дорогу апаратуру.
Американські вчені Джозеф та Целія Бонавентура з Морського біохімічного центру університету Дьюка розробили штучні зябра, які можуть витягувати кисень з морської води.