Кратер на порошині

Як народжується місячний пил – реголіт! Відповідь на це далеко не просте запитання шукають численні дослідники та науковці, які займаються порівняльною планетологією. Про це ми трохи і поговоримо в нашій статті.

Кратери, кратери, кратери – сліди недавніх і дуже древніх ударів. Буває і так, що всередину одного великого кратера вписується менший, всередину меншого – зовсім маленький і т. д. Різні бувають кратери: від сотень кілометрів в діаметрі до… Справді, який найменший кратер є на Місяці?

Так ось він – один з самих, самих найменших, і залишив його метеорит масою 10-11 грама на скляній кульці (подібні кульки входять до складу місячного пилу – реголіту). Отримати унікальний знімок вдалося за допомогою електронного растрового мікроскопа. За такими фотографіями дослідники змогли уявити собі історію виникнення місячного грунту.

Як тільки величезний метеорит вдаряється об поверхню Місяця, розплавлений і роздроблений грунт викидається з кратера. На льоту частки розплаву «застигають» – так і народжуються мікрокульки. І деякі з них не встигають навіть охолонути, як піддаються атаці більш дрібних метеоритів, що летять з колосальною швидкістю – до десятків кілометрів на секунду.

Деякі з них розколюють скляні кульки, а інші залишають на їх поверхні кратери, подібні зображеним.

Причому мікрометеоритні кратери утворюються за тими ж законами, що і їх гігантські побратими. Розміри кратера, як з’ясували фахівці, тут не грають великої ролі. У мікроскопічних кратерів є і свій мікровал, складений з викидів «грунту». А при ударі об скляну кульку частина її випаровується, при цьому виникає специфічна мікроатмосфера (нагадаємо, що за однією з гіпотез і газоподібні сполуки на деяких планетах Сонячної системи народилися саме в результаті інтенсивних метеоритних бомбардувань). Міні-атмосфера дуже часто примерзає до мікроскопічної скляної кульки.