Виховання, навчання і… архітектура

Школяра вчить і виховує вчитель. Істина, простіше і ясніше якої й знайти важко. Школяра виховує архітектор. Друга істина куди більш несподівана. І взагалі, чи істина це? Вчитель щодня приходить в клас, щодня відкриває дитині світ знань. Архітектор і в школу-то ніколи не заглядає. Тим часом виховує і вчить щохвилини. Усюди, куди не приходить школяр: в клас, кабінет, лабораторію, гімнастичний зал, на пришкільну ділянку, — усюди архітектор, хочемо ми того чи не хочемо, піклується про дитину, формує її сприйняття світу. Весь час в хід йдуть потужні засоби впливу — форма і лінії будівлі і кімнат, колір і світло, меблі, картини, шматочки природи у вікні і зовнішні «шматки» простору.

Словом, найбільше впливають на дітей представники двох спеціальностей — вчитель і архітектор. Перш за все, зрозуміло, вчитель, але тут же, поруч з ним, архітектор, який робить школу місцем радості, гармонії.

А головне, діяльність вчителя тим успішніше сьогодні, чим успішніше була діяльність архітектора і будівельника вчора, коли будували школу.

Змінюється педагогіка. Перш, і в більшості випадків зараз, урок протікає так: вчитель пояснює, діти слухають, або навпаки – вчитель слухає, діти тримають звіт по домашнім своїм заняттям. Це навчання традиційним методом “засвоєння” , не дуже активне, розраховане на середнього учня. Навчання, яке, на жаль, часто збіднює знання сильних, та заодно призводить до неуспіхів слабких.

Зараз багато розмірковують про активні методи навчання — за допомогою відкриттів, переживань і дій. Не параграфи підручника, а живий потік думки, не заучування істин, а участь у відкритті законів природи як би заново, як би разом з вченими, що вистраждали ці відкриття. І разом з вчителем. Крім того, це буде групове або навіть індивідуальне навчання. Про нові принципи в педагогіці писати не мені, я архітектор і можу сказати тільки про те, як я хочу допомогти вчителю.

Для мене все починається з форми класу. Але підходити до чого-небудь з точки зору форми зовсім не означає підходити формально. Навпаки, клас, в якому школяр проводить мало не половину свого дня — це вкрай важливо, це зовсім не формально.

Звичайний, прямокутний, витягнутий клас має багато недоліків. У нього не зовсім затишний вигляд, оголені стіни доповнюються застиглими в нерухомості рядами парт. Вони, до речі, віднімають майже всю корисну площу підлоги. У дітей залишається єдина можливість — сидіти за партами протягом п’яти годин уроків і чотири години «подовженого дня», ніяких інших занять і заходів в заставленому партами класі і не придумаєш. Тим часом ще Лесталоцці мріяв про клас, подібний до «житлової кімнати».

У прямокутному класі не завжди налагоджено наскрізне провітрювання. Вікна тільки з одного боку, значить освітлення недостатнє, нерівномірне. Акустичні особливості прямокутника такі, що чутність і чіткість мови недостатні, а якщо ми почнемо механізувати навчання, вдаючись до звукозапису та звуковідтворювальної апаратури, то вимоги до акустики зростуть.

А коли ми складаємо разом прямокутні класи і прямокутні зали, то отримуємо і всі будівлі прямокутно-одноманітними. З цієї звичайної геометричності ніби й виходу немає. Якщо тільки не робити класи і зали п’ятикутними. Здавалося б, це мало що може дати. Ні, ось короткий перелік переваг.

У п’ятикутному класі парти можна розставити віялом, і увага учнів стане краще концентруватися на вчителі, відстань від найдальшої парти до дошки скоротиться. Але і «віяло» з парт зовсім не обов’язкове. Широкі, «розпростерті» кути надають можливість як би розділити кімнату на кілька ізольованих груп столів з учнями різних нахилів, з різними рівнями підготовки. Тим самим навчання буде наближатися до групових або навіть індивідуальних занять. В п’ятикутному класі природним чином з’являється багатостороннє освітлення, і при будь-якому розташуванні столів кожне місце висвітлюється цілком пристойно, з належним світловим комфортом.

Завдяки обтічній, близькій до кола формі такого класу потоки свіжого повітря не завмирають в кутах приміщення, а вільно циркулюють, провітрюють.

Навіть при самій невигідній орієнтації класу — однією стороною на північ, все одно не буде нестачі в сонячному опроміненні — за рахунок суміжної сторони п’ятикутника. І навпаки — ніякого перегріву від прямих сонячних променів. Одну сторону завжди можна закрити шторою, все одно з іншого боку світла надійде досить.

Гармонійно поєднуючись, приєднуючись один до одного, п’ятикутні приміщення утворюють будь-яку архітектурну композицію — будівлі «змійкою», зіркою, дугою, кругом, квадратом. Калейдоскоп зовнішнього вигляду. Найбільш зручна і гармонійна форма – п’ятипроменева зірка. У центрі її — зали: обідній, гімнастичний, актовий. У триповерхових променях — класи, лабораторії, кабінети. А на вулиці між променями — сади.

Американський Пентагон – найбільш яскравий приклад п’ятикутної будівлі в сучасній архітектурі.

П’ятикутна форма «елементарної комірки» будівлі стандартна і не суперечить, отже, індустріалізації та масовості будівництва.

Зручно і доцільно будувати п’ятикутними не тільки школи, але і ясла, дитячі садки, просто житлові будинки. Цілі міста — сонячні, відкриті повітрю і зелені, живописні та гармонійні — можуть бути побудовані за цим, в загальному нехитрим, принципом.

Автор: С. Нанушьян.

P. S. Окрім правильної архітектури для ефективного навчального процесу має значення й багато інших речей. Одна з них – це якісні навчальні презентації, що допоможуть вчителю краще пояснити ту чи іншу тему. Гарні навчальні презентації можна зробити перейшовши за посиланням.