Цікаві наукові факти про дитячі колискові

Чотири тисячі років тому якийсь древній вавилонянин записав колискову пісню, яку мати співала своїй дитині. Можливо, дитина вже заснула, але послання колискової далеко не заспокійливе – і це залишається характерною рисою багатьох колискових пісень, які і сьогодні співають у всьому світі. Глибоко закарбовані в маленьку глиняну табличку, що акуратно вміщається на долоні, – слова однієї з найбільш ранніх в історії колискових пісень датуються близько 2000 р. до н. е.

Давня колискова написана клинописом – однією з перших форм письма. І це досить грізна колискова, в якій дитину карають за те, що вона потривожила бога будинку своїм плачем – і їй загрожують наслідки.

За словами Річарда Дамбрілла, провідного експерта з давньої музики з Британського музею в Лондоні, де зберігається ця глиняна табличка, лякаючі теми були типовими для колискових пісень тієї епохи.

«Вони намагаються сказати дитині, що вона наробила багато галасу, що вона розбудила демона, і якщо вона не заткнеться прямо зараз, демон її з’їсть».

Втім багато колискових, в тому числі і ті, які виконуються сьогодні, мають темні відтінки. «Рок, рок, рок», – починається одна популярна колискова, яку співають жителі Луо в Західній Кенії, а потім різко попереджає: «дитина, яка плаче, буде з’їдена гієною», що, втім, цілком реально в деяких частинах Африки.

Відома англійська колискова, Rock-a-bye-Baby, також містить небезпеку, попереджаючи найприємнішим способом, що дитина і колиска впадуть з гілки дерева.

Нічний час завжди асоціювався з темрявою і страхом, і це може якимось чином пояснити загрозливі теми в деяких колискових, говорить Саллі Годдард Блайт, автор ряду книг з розвитку дитини і директор Інституту нейрофізіології. Але всі колискові, навіть найстрашніші, каже вона, кореняться в «любові, ніжності і турботі».

Багато колискових, незалежно від значення їх слів, володіють мирною гіпнотичною якістю. Інші сумні або темні, як плач. Деякі «розповідають вам історію країни або кажуть, як ви повинні або не повинні вести своє життя – щось на зразок колонок порад для дітей», – говорить Зої Палмер, музикант, працюючий над проектом колискових в Королівській лондонській лікарні.

Палмер працює з матерями в пологовому будинку, як музикант, допомагаючи їм вивчати і ділитися існуючими колисковими, а також створювати нові. Це дуже різноманітна спільнота з батьками з Китаю, Бангладешу та Індії, а також з Італії, Іспанії, Франції та Східної Європи – але вона виявила, що колискові в різних культурах дивно схожі.

«Куди б ви не пішли, жінки використовують ті самі мелодії, однакові способи співу своїм дітям», – каже вона. Вона зазначає, що багато колискових пісень дуже прості, і мають всього по кілька слів, які повторюються знову і знову.

Також колискові завжди ритмічні, є навіть загальні моделі ритмів в колискових, які можна простежити в піснях, що співаються матерями в самих різних куточках світу.

Крім того, що допомагають дитині спати, колискові можуть служити і освітнім цілям. Спів з дитиною – це природний і ефективний спосіб обміну новими словами і звуками, говорить Колвін Тревартен, професор дитячої психології в університеті Единбурга і віце-президент Британської асоціації дошкільної освіти.

Голос матері: «акустичний міст»

За словами Саллі Годдард-Блайт, дитина може чути звуки приблизно на 24-му тижні вагітності, але вони приглушені і набагато вужчі по дальності, ніж при появі в зовнішньому світі (4000 Гц – верхня межа, в порівнянні з 20 000 Гц після народження).

Російський педіатр Михайло Лазарєв описує голос матері як «акустичний міст» між коконом матки і зовнішнім світом.

Немовлята чують звуки ззовні, але голос матері – найсильніший звук, говорить Годдард Блайт, «тому що він чутний як всередині, так і зовні – її тіло діє як резонансна дошка або резонатор звуку». Наприклад, шведська колискова, Mors Lilla Olle (мамин маленький Олле), має вісім різних голосних звуків в чотирьох римованих парах.

Протягом десятиліть Тревартен вивчав, як матері та діти взаємодіють у перші місяці. Його дослідження показують, що діти спочатку музичні і мають відмінне почуття ритму. Він каже, що навіть коли мати насправді не співає дитині, вона має тенденцію говорити музично, з нотами та інтонаціями її слів, що йдуть вгору і вниз, і чітким ритмом.

Що особливо дивно, говорить він, так це те, як точно дитина реагує – зітханнями і жестами – часто точно під час з пульсом і тактовою структурою своїх звуків. Малюк і мама «лізуть в паз», – говорить він, немов імпровізуючи джазовим музикантам.

«Люди народжуються з усіма цими дуже сильними людськими здібностями бути ритмічними в часі», – говорить Тревартен.

У 1920-ті роки поет Федеріко Гарсіа Лорка, який вивчав іспанські колискові, відзначив «поетичний характер» і «глибину смутку» багатьох з них. Теорія Лорки, з якою погодилися б багато сучасних дослідників, полягала в тому, що більша частина функцій колискової – допомогти матері висловити своє занепокоєння і турботу. Одним словом, саме вони служать терапією для матері.

І в наш час, як і 4000 років тому, матері продовжують співають колискові своїм дітям,

Переклад з англійської, за матеріалами BBC.