Гербіциди на мечеті
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Кому не доводилося бачити траву і навіть молоді дерева на виступах старих будівель? Досить жменьки пилу і занесеного вітром насіння, як життя рослин починається в незвичайному для них і для ока людини місці. Деякі вигукують: «Ах, подивіться, яка мила тополя близько купола церкви!» Інші супляться: «Ще рік, і коріння дерева розірвуть карниз …» Італійці назвали один з найнебезпечніших проявів цієї проблеми «другою загибеллю Помпеї». Причиною першої загибелі була лава Везувію, а другої – сучасна рослинність, що корінням руйнує античний мармур. Тріскаються колони, гинуть стіни з безцінними фресками, руйнуються фундаменти, мозаїка римських художників.
Середньовічні замки на півдні Франції, які витримали в минулому чимало запеклих облог войовничих лицарів, зараз розсипаються на порох від атаки «солдат флори» – польових бур’янів, що поселяються без офіційної прописки на гранітних брилах. Деякі шедеври давньогрецької архітектури піддаються такому екзотичному виду реставрації, як прополка. Деякі – це тому, що на все не вистачає сил і засобів.
Заслуга у вирішенні проблеми належить узбецьким реставраторам. Велика група фахівців – архітекторів і будівельників з Самарканда і Ташкента – ось вже надцять років займаються ремонтом знаменитого архітектурного ансамблю – парадної площі Регістану в Самарканді, де в XV і VII століттях зведено три чудових медресе (семінарії).
І ось в ході останніх реставраційних робіт був запропонований оригінальний і надійний метод захисту історичних будівель від непрошених рослин. Тут, в Самарканді, постійно дмуть вітри з навколишніх пустель і кам’янистих степів. Вони несуть з собою найменший піщаний пил і насіння трав і чагарників. Варто навесні пролитися першому дощику, як це насіння відразу ж дає буйні сходи, як би поспішаючи вкоренитися на несподіваній для них висоті. Коріння їх досить сильні, щоб проникнути в найменші тріщини і розширити їх.
Мечеті, мінарети, караван-сараї і будівлі медресе складалися в Середній Азії з особливої цегли. Вона не така міцна, як середньовічна цегла будівель Європи, і більше вбирає вологи. Тому коріння тут особливо небезпечні, вони здатні не тільки розсовувати цеглини, але і виштовхувати їх. Так руйнуються стіни, арки й куполи будівель сивої давнини.
У Самарканді і Бухарі реставратори теж ведуть прополку, знищуючи зелені оази на мечетях. Робота ця важка і невдячна. Адже без спеціальних лісів та спритності рук і пильності погляду тут не обійдешся. Ну хоч гербіцидами мечеті посипай!
Саме в гербіцидах і вихід з положення. Тільки посипати безглуздо. Або вітер здує, або вода змиє хімікати. Набагато раціональніше, як довели фахівці Узбекистану, підмішувати комплекс гербіцидів у верхній шар гіпсу, глини, вапна, бетону або інших будівельних матеріалів, які застосовуються нині при ремонтних роботах. Склад хімікатів, запропонований реставраторами-ентузіастами, вже перевірений пішоходами. Проходячи по площі Регістану навесні, вони вже не бачать зелені на знаменитих будівлях.
Великої хитрощі в складі немає – він цілком складається з гербіцидів, які широко застосовуються на полях Узбекистану. Як зникають злісні бур’яни з плантацій бавовни і винограду, так зникли вони тепер і з кращих будівель стародавнього Самарканда, що відсвяткував своє 2500-річчя.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.