Озеленення під водою
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Чимало таких місць на Землі, де людина занадто активно скидає у воду відходи своєї промислової та побутової діяльності. На щастя, нерідко забруднення вдається зупинити. Але іноді буває і пізно: ніякої флори і фауни на дні в живих вже не залишилося.
Дотепер відновлення починалося з того, що в районах моря, ще не постраждалих від побічних ефектів промислової революції, зрізали на дні пагони водоростей і висаджували їх у новоявленій «пустелі». Однак це ж трохи нагадує відому латану свитку: доводиться дбати, як б не порізати «рукава» на латки для «подолу». Та й процес трудомісткий. Нарешті, приживлюваність саджанців далеко не стовідсоткова.
Не випадково американський біолог Аннтра Торхауг, що працює в університеті Майамі, штат Флорида, зацікавилася цією проблемою: в сонячному штаті за останні роки так зросло населення, що виникла загроза морським мешканцям і власне Атлантики, і Мексиканської затоки.
Доктор А. Торхауг на чолі групи аквалангістів прибула на Багамські острови. На подив місцевих жителів, аквалангісти шукали затонулі «золоті галеони», до чого тут вже стали звикати, а збирали насіння нікому не потрібної черепашачої трави.
Правда, серед океанологів вона зветься інакше – таласснум тестудінум, але латинь справи не змінює: водорість ця славиться своєю живучістю. У лабораторіях університету насіння обробили гормонами, стимулюючими зростання, а потім помістили в проточній воді. Коли підійшов потрібний термін, «сівачі» в масках і з ластами кинулися на дно однієї з бухт Флориди. Поруч з бухтою стоїть велика електростанція, і потепління від неї (це вже термін трьох наук – екології, метеорології і гідрології) давно знищило всю тутешню рослинність.
Минуло кілька тижнів після «посівної», і черепашача трава дала добрі сходи. Через дев’ять місяців вона так вкоренилася, що її нелегко було вирвати. Запрошені для перевірки експерти погодилися, що приріст зеленої маси йшов в десять разів швидше, ніж при колишніх методах відновлення рослинності. Більш того, в свіжих заростях з’явилася риба, якої тут після будівництва електростанції ніхто вже не бачив.
Словом, черепашача трава вселяє надію. Залишилося тільки змусити власників електростанції припинити скидання неохолодженої води в затоку, де знаходиться плантація Анітри Торхауг.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.