Сірчаний дощ над Венерою
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Після проведення космічних експериментів «Венера-11» – «Венера-12» і реалізації американської програми станції «Піонер-Венус» були отримані дані про хімічний склад атмосфери планети. За ізотопним рядом аргону, виявленого в навколишньому середовищі Венери, вчені зробили висновок – атмосфера планети еволюціонує.
За програмою дослідження атмосфери і навколопланетного простору проводилися трьома незалежними методами: мас-спектрометрія, газохроматографія та оптична спектроскопія. Результати трьох напрямків пошуку були приблизно однакові.
З чого ж складається атмосфера Венери? Перш за все, в ній є вода і водяна пара. Правда, по відношенню до всієї атмосфері всього лише 0,003%. Газовий хроматограф виявив присутність окису вуглецю, так званого чадного газу. Рентгенофлюоресцентний аналізатор визначив хлор і сірку, причому сірка зустрічається і у вигляді твердих частинок.
На фотографіях Венера завжди прихована від очей щільним шаром хмар. Але по фотографії не визначити, що хмари від найсильнішого вітру, який різко зростає з висотою, обертаються зі швидкістю урагану – 360 м в секунду. Ці широтні вітри випереджають власне обертання планети в 50 разів, створюють суперротацію атмосфери. Природа такого сильного вітру поки не встановлена. Але від тертя хмар між собою в атмосфері виникають електричні розряди. Можна провести аналогію з грозою, тим більше що дощ над Венерою теж є, йде у вигляді твердих частинок сірки, але на відміну від земного дощу дуже повільно і до поверхні не доходить.
За допомогою наземної спектрометрії вчені зробили висновок: основні компоненти атмосфери Венери – краплі сірчаної, плавикової і соляної кислот. Ось таке екзотичне середовище, якщо згадати ще, що температура поверхні + 470 градусів, то ясно – для проживання живих істот планета мало придатна.
Але, тим не менше, Венера еволюціонує. Приладами вдалося вловити інертні гази в атмосфері і виділити ізотопний ряд аргону. Отриманий важкий ізотоп з масою 40 вказує на вторинність атмосфери. Цей ізотоп «виникає» з надр планети при розпаді калію. Про вторинність атмосфери говорить і співвідношення ізотопів аргону та неону.
Гіпотезу вчених про причини «попелястого світла» Венери підтвердили американські дані «Піонер-Венус». За допомогою супутника, що підлетів до Венери досить близько, на 150 кілометрів, світіння атмосфери спостерігалося в ультрафіолетовій частині спектру. Якщо у видимій частині спектру світло з’являється в момент утворення з двох атомів-молекул кисню, то в ультрафіолетовій – світиться окис азоту.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.