І все-таки чи є життя на Марсі
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Можливо, є! – до такого висновку схиляється більшість вчених біологічної групи НАСА після дворічних суперечок навколо результатів, отриманих мікролабораторією «Вікінгів» під час їх роботи на Марсі.
Посадочні апарати «Вікінг-1» і «Вікінг-2» приземлилися на Червону планету. Прилади, встановлені на «Вікінгах», повинні були виявити ознаки життя на планеті. Але з трьох програмних експериментів один показав негативний результат, другий дав двозначні свідчення, а третій… ось з приводу третього і йдуть невгасаючі суперечки.
Що ж викликало дискусію вчених? Всі три програми експериментів були так заплановані, щоб виявити хоча б сліди мікроорганізмів в марсіанському ґрунті. Два з них ґрунтувалися на газообміні і засвоєнні вуглецю мікроорганізмами. Їх результати, на загальну думку, свідчили лише про якусь незвичайну неорганічну реакцію в грунті.
А ось третій експеримент – з міченими атомами, дав майже позитивний результат. У всякому разі, якби мова йшла про земні умови, то його результати вважалися б незаперечним доказом біологічної активності
Експеримент по газообміну з міченими атомами, названий біологами вирішальним, тривав протягом двох місяців. Техніка його проведення відрізнялася від двох інших тим, що в цьому випадку потрібно було виявити не синтез органічної речовини з атмосферних газів, а гази від розпаду органічних сполук.
Механічний човен доставив в мініатюрну експериментальну камеру, заповнену марсіанською атмосферою, 0,5 кубічного сантиметра марсіанського ґрунту. Після того як пробу змочили живильним розчином, що містить органічні сполуки, мічені радіоактивним вуглецем, лічильники зареєстрували велику кількість вуглекислого газу, що містив мічені атоми. За добу радіоактивність різко зросла, потім стала збільшуватися не так швидко, а через сім днів, коли додали ще кілька крапель розчину, досягла максимуму. І тут сталося несподіване: почалося швидке, але короткочасне виділення міченого газу, а потім загальна його кількість в камері знизилася.
Виходило, що подача розчину не стимулює зростання популяції. Коли ж розчин додавали в попередньо стерилізований зразок грунту, радіоактивні гази не виділялися! Такі ж результати були отримані і в контрольних дослідах з мікроорганізмами в зразках ґрунту, взятому в Каліфорнії і вміщеними в марсіанські умови. Дослід з міченими атомами був єдиним, коли після термічної обробки грунту реакції виділення газів взагалі не було. Тому вчені припустили, що мікроорганізми обмінюються з створеним для них середовищем, але не розмножуються в ньому.
На думку найбільш обережних вчених, в умовах Марса, де все загрожує несподіванками, біологічну реакцію може стимулювати якийсь таємничий марсіанський неорганічний агент.
Основний аргумент противників біологічного тлумачення отриманих результатів в досліді з міченими атомами полягає в тому, що в перших двох експериментах прилади, які проводили молекулярний аналіз (газо-хроматограф і мас-спектрометр), не змогли виявити органічні молекули. Тому, незважаючи на позитивні результати досліду з міченими атомами, більшості дослідників було важко повірити, що життя може існувати в грунті, позбавленого органічного матеріалу.
Однак прихильники існування життя на Марсі пояснюють цей факт тим, що методом молекулярного аналізу просто неможливо виявити мільйон бактерій в одному грамі грунту, а ось за допомогою мічених атомів бактеріальне населення такої щільності встановити легко, так як чутливість цього методу набагато вище.
Дворічні перевірочні експерименти, що проводилися в багатьох лабораторіях, показали, що ніякі хімічні речовини, що застосовувалися в дослідах з міченими атомами, не дали того результату, який отриманий під час роботи з марсіанськими зразками. Тому, як вважають біологи, можливість того, що на Марсі виявлено життя, залишається реальною.
Керівник проекту «Вікінг» Джеральд А. Софіт, підбиваючи підсумки дискусії, прийшов до висновку, що або в марсіанському ґрунті міститься агент, здатний швидко відтворити органічні сполуки, або там є життя. І вирішити цю дилему, на його думку, може тільки нова експедиція на Марс.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.