Сокіл та його збереження в природі

Рідко кому тепер пощастить спостерігати блискавичний політ сокола-сапсана. Їх залишилося дуже мало. Але ж, сапсан так само, як балабан і особливо кречет, протягом багатьох століть був незамінним ловчим птахом — годувальником людини. Соколине полювання виникло на Сході дві з половиною тисячі років тому. На початку минулого тисячоліття цей вид полювання поширився в Європі. Соколине полювання у середньовіччя мало і велике дипломатичне значення. Хороший ловчий птах завжди вважався дорогим подарунком для правителя будь-якої держави.

Сапсани влаштовують гнізда в залежності від умов проживання: в горах гніздяться на скелях, в лісовій місцевості — на деревах, в тундрі — прямо на землі. На відміну від яструба сокіл не чіпає сидячу птицю. Але варто їй злетіти, як швидко наздоганяє і б’є заднім кігтем. Удар іноді досягає такої сили, що голова вмить відділяється від тулуба.

Харчуються сапсани чайками, куріпками, рябчиками, чибісами, галками, воронами, качками, шпаками та іншими птахами. Здавалося б, мова йде про найлютішого перната хижака. Однак не поспішайте з висновками. Сокіл, як і будь-який інший хижак, знищує в першу чергу ослаблених тварин, які часом можуть бути рознощиками заразних хвороб, небезпечних не тільки для тварин, але і для людини.

Крім того, знищуючи шкідливих гризунів, орли і соколи, шуліки і каюки, яструби і сови щорічно рятують нам багато тисяч тонн зерна. Взяти хоча б боривітницю, або трясучку, так її називають в народі за те, що вона, тремтячи крилами, як би зупиняється і висить в повітрі на одному місці. Цей маленький сокіл, крім різних комах, ловить в день ще до десятка полівок і ховрахів. Але ж кожна полівка, не кажучи вже про ненажерливих ховрахів, тільки за одне літо з’їдає до кілограма хліба. Так що при бажанні можна підрахувати, яку величезну користь приносять хижі птахи. Ось чому при вилові або відстрілі тих же болотних лунів і яструбів-тетеревятників, що сильно розплодилися слід чинити дуже обережно. До такої відповідальної роботи потрібно допускати людей, добре знайомих з фауною і особливо з біологією хижих птахів, що мешкають в цьому районі.

Прикро, що протягом багатьох років неправильне уявлення про хижих птахів зробило свою справу, яку тепер вже важко виправити. Багато добре пам’ятають, як колись платили премії за лапки пернатих хижаків. Тепер цій бездушності прийшов кінець. Хоча, на жаль, і зараз ще зустрічаються браконьєри, що піднімають рушницю на птахів з гачкоподібним дзьобом.

Не можна промовчати і про іншу, так би мовити, хімічну напасть, що обрушилася на пернатих. Борючись зі шкідливими комахами, гризунами і бур’янами, поля, ліси, сади обробляють різними інсектицидами, гербіцидами та іншими отрутохімікатами, деякі з них мають здатність накопичуватися в організмі. Через складний ланцюжок своїх других, а іноді і третіх господарів отрутохімікати часто потрапляють в організм корисних птахів і звірів. Так, наприклад, отруєного хробака скльовує дрізд, який, в свою чергу, стає жертвою яструба або куниці. Те ж саме можна сказати і про уражених отрутою полівок, щурів, ховрахів, хом’яків. Ними харчуються орли, канюки, сови, лисиці, норки, хори, горностаї… Буває і так: отруєні комахи потрапляють у водойму, де їх заковтує риба. Потім цю рибу поїдають скопи, шуліки, качки, хохулі, видри.

Отрутохімікати, як стверджують вчені, ведуть також до скорочення кальцію в організмі соколів, орлів та інших рідкісних птахів. Яйця їх стають крихкими і не витримують ваги птиці, що висиджує. Це теж сприяє різкому скороченню кількості пернатих хижаків.

Одного разу я ловив рибу на річці Протеї. Справа була під вечір. Але ластівки-береговушки ще продовжували гратися над водною гладдю. І раптом, немов небесна блискавка, кинувся до однієї з них маленький сокіл-чеглок. Переслідувач швидко наздоганяв здобич, але в самий останній момент ластівка різко злетіла вгору, і сокіл виявився дещо попереду. Так повторювалося кілька разів. Не знаю, чим би закінчилося це змагання на швидкість і спритність, якщо б на шляху пернатого мисливця не з’явився кажан.

Припинивши переслідувати ластівку, сокіл кинувся за крилатим звіром. Цього разу гонитва тривала недовго. Коли бистрокрилий птах був вже зовсім поруч, кажан, немов сподіваючись на свої ехолокаційні здібності, кинулася в центр квадратної антени, що височіла над лісовою сторожкою. Це сталося так швидко і несподівано, що чеглок не зміг уникнути смертельного удару об дріт, натягнутий на дерев’яну рамку. А миша, як і раніше, продовжувала описувати в повітрі свої піруети.

Інший випадок я спостерігав на Далекому Сході. Сапсан переслідував голуба, який відбився від зграї. Його загибель здавалася неминучою. Але раптом сталося непередбачене: голуб, різко зменшивши швидкість, «пірнув» в гущу мережі проводів, що тягнулися уздовж, а хижак з такою силою вдарився об металеві «струни», що цей політ став для нього останнім. Піднявши пернатого мисливця, я довго дивився слідом відлітаючому голубу, який здобув перемогу над одним зі своїх ворогів.

Автор: Ю. Новиков.