Довгоносик у ролі санітара
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
У багатьох районах світу зрошувальні канали засмічені водяним гіацинтом, який особливо успішно розмножується у країнах із тропічним кліматом. Ще один «шкідник» – плаваюча папороть, що становить реальну небезпеку в Індії, Шрі-Ланці, островах Фіджі, Новій Зеландії та Австралії. Хімічні методи боротьби з ним вимагають надто великих коштів. Проте нещодавно австралійські вчені знайшли нарешті біологічного ворога цього бур’яну — маленького чорного жука-довгоносика.
Його дорослі особини поїдають виключно бутони папороті і відкладають яйця в його корінні, а личинки довгоносика навіть харчуються цим корінням. Перед широким впровадженням нововідкритого «санітара» вчені переконалися в тому, що він не воліє папороті ніякої іншої рослини і не може переносити віруси, наприклад вірус ящуру.
І ось довгоносиків випустили на особливо засмічене озеро Австралії. Через півроку на озері не можна було знайти неушкодженого екземпляра папороті, а через рік чисельність жуків на озері досягла вже ста мільйонів.
Якщо на озері через два роки мало бути, за підрахунками вчених, сорок тисяч тонн рослин, то насправді виявилося менше за тонну. Відповідно скоротилася і чисельність довгоносиків, адже тепер вони залишилися без їжі.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.