Природа пульсара у подвійній системі
Зі 130 відомих пульсарів тільки один PSR 1913+16 входить у подвійну систему. Період його пульсацій лише 0,059 секунди. Це означає, що об’єкт ще дуже молодий — вік його має бути близько кількох тисяч років. Були безуспішні спроби знайти поблизу пульсара газову туманність — залишок спалаху наднової зірки. На думку голландського астрофізика С. ван ден Берга, якщо біля пульсара є залишок наднової, розмір цієї туманності повинен перевищувати 100 пс. Інакше її поверхнева яскравість була б великою, і туманність, звичайно б, помітили.
Але виникає протиріччя: залишок наднової такого великого діаметра повинен мати вік сотню тисяч років — набагато більше віку пульсара. Щоб вирішити протиріччя, Ван ден Берг запропонував дві гіпотези. Перша: пульсар у подвійній системі з’явився без спалаху наднової. Однак таке припущення видається малоймовірним. Згідно з другою гіпотезою, пульсар зовсім не молодий, і перш ніж досягти сучасного стану, ця подвійна система пройшла через стадію рентгенівського джерела типу Геркулес Х-1.
Компонент пульсара – нормальна зірка – колись почала втрачати речовину, яка падала на нейтронну зірку (пульсар), викликаючи рентгенівське випромінювання. Падаюча на пульсар речовина не дозволяла йому уповільнювати обертання. Потім стадія перенесення маси закінчилася, рентгенівське випромінювання згасло і пульсар став видний у радіодіапазоні. Ця гіпотеза знімає труднощі з віком і пояснює, чому радіосвітність пульсара мала.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.