Вчені жартують

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Біолог, фізик і математик якось поїхали з сім’ями на пікнік. Поки вони відпочивали, неподалік з’явилися вівці. Біолог: – Треба ж! У цих місцях водяться чорні вівці! Фізик: – Не зовсім. У цих місцях водяться як мінімум дві чорні вівці! Математик: – Ні, не так. У цих місцях водяться як мінімум дві вівці, які як мінімум з одного боку чорні. (анекдот).

Чомусь як правило вчених уявляють такими серйозними дядьками у білих халатах, які спілкуються на своїй нікому крім них не зрозумілій мові, при цьому весь час перебуваючи у власному «часово-просторовому континуумі» (а по простому – «на своїй хвилі»). Але насправді вчені такі ж люди, як і всі ми, та все людське їм властиво, зокрема і почуття гумору. О так, деякі вчені ще ті гумористи. І сьогодні 1-го квітня у міжнародний день гумору та сміху ми вирішили замість серйозної статті теж написати щось кумедне, і не просто кумедне, а кумедне наукове, адже всі великі вченні таки мали прекрасне почуття гумору. Наприклад, великий фізик Альберт Ейнштейн, на рахунку якого безліч дотепних висловів та цитат: якось одна симпатична американська журналістка брала в нього інтерв’ю.

– Яка на ваш погляд різниця між часом та вічністю?
– Мила моя, якби в мене був час, щоб пояснити вам цю різницю, то пройде вічність перш ніж ви її зрозумієте.

Втім, у деяких жартах цього професора закладена дуже глибока мудрість. Якось на лекції Ейнштейна запитали: «як робляться великі наукові відкриття?». Він відповів: «Уявімо, про щось всі знають, що цього не можливо зробити. Але тут знаходиться якийсь невіглас, який цього не знає. Він то і робить відкриття». Справді, всі відкриття, винаходи робляться не завдяки, а проти суспільної думки і всі вчені-відкривачі свого роду революціонери, які кидають виклик уставленим науковим догмам.

І як подобає всім справжнім великим вченим, Ейнштейн був дуже розсіяний та забудькуватий. Одного разу у зв’язку з цією його рисою з ним стався кумедний випадок. Не зважаючи вже на солідний вік та всесвітню славу вчений не стидався користуватись громадським транспортом. Якось сів він у берлінський трамвай, та по звичці одразу ж занурився в читання Потім не дивлячись на кондуктора витягнув з кишені наперед відраховані гроші за білет.
– Тут не вистачає, – сказав кондуктор.
– Не може такого бути, – відповів, не відриваючись від книжки, Ейнштейн.
– Кажу ж вам, не вистачає – вдруге із роздратуванням повторив кондуктор.
Ейнштейн пошарив рукою у кишені і дійсно знайшов потрібну монету. Йому стало не зручно, але кондуктор з посмішкою сказав:
– Нічого дідусю, просто треба вивчити арифметику!

Просто він не впізнав великого вченого, автора теорії відносності і ще безлічі наукових відкриттів.

Але що ми все про Ейнштейна та Ейнштейна, є ще інші кумедні вчені, достойні нашої уваги. В одній з минулих статей ми вже писали про англійського фізика Роберта Вуда, який катаючись на машині проїхав на червоне світло. Полісмен зупинив його і зажадав штрафу. Вуд почав виправдовуватись
– Я занадто швидко їхав, а з автомобіля, розвиваючого тисячі кілометрів на секунду, червоний світлофор виглядає зеленим!

Та халепа, полісмен не зрозумів жарту, і ще й до того ж оштрафував вченого за перевищення швидкості.

Дуже багато жартів в науковому світі є щодо знаменитого російського хіміка Дмитра Менделєєва та його не менш знаменитої таблиці періодичних хімічних елементів. Адже за легендою ця таблиця вперше явилась йому під час сну. Тож кажуть що перш ніж приснитись Менделєєву вона наснилась Пушкіну, але той нічого там не зрозумів (насниться ж таке).

Але мабуть перше місце за науковим гумором у наш час займають так звані «британські вчені», термін який вже давно став називним. Хто ж такі ті «британські вчені»? Це вчені (причому не обов’язково саме з Британії), які займаються різноманітними абсурдними, безглуздими та відірваними від реальності науковими дослідженнями. Для таких вчених навіть була створена спеціальна Шнобелівська премія (пародія на Нобелівську).

Ось деякі з лауреатів Шнобелівської премії: індійський вчений К. Срикумар отримав Шнобелівську премію з математики за доклад: «Обчислення загальної площі індійських слонів», американський вчений Девід Шмідт став лауреатом премії з фізики за те, що з’ясував, чому при включеному душі шторку затягує всередину (виявляється у ванні створюється міні ураган із зоною низького тиску), німецький вчений Арнд Лейк за те, що довів – пивна пінна підкорюється законам експонціального розпаду (от що значить пити пиво з користю). А група вчених з Британії (справжні «британські вчені») отримала шнобелівську премію з біології за дослідження: «Шлюбне залицяння страусів до людей на британських фермах». А ось взагалі страшна тема дослідження з біології (дітям краще не читати), яка теж отримала Шнобелівську премію: біолог К. Молідер із Голландії став лауреатом Шнобеля за … опис першого науково зафіксованого прояву гомосексуальної некрофілії у диких качок (що цей вчений покурив, перш ніж вибрати таке дослідження?!).

Та й про «британських вчених» створено просто величезну кількість анекдотів та всіляких гуморесок. На цьому мабуть все, гарного та кумедного всім дня.