Вибір ящірки

Зоологи давно зауважили, що ящірки особливо численні на невеликих тропічних островах. Але острівець Казен, що входить до Сейшельського архіпелагу, що в Індійському океані, ймовірно, може вважатися в цьому «світовим рекордсменом»: тут на площі якихось двадцяти семи гектарів налічується понад 37 тисяч сейшельських ящірок і вісім тисяч сцинків Райта.

Британські зоологи Майкл Брук з Оксфордського університету та Девід Х’юстон з університету Глазго вирішили з’ясувати, яким чином сцинкам вдається досягти подібних «рекордів». На їх подив, виявилося, ящіркам допомагають птахи.

Справа в тому, що найпоширеніший на Казені вид пернатих — крачки малі дурні (це — не оцінка їхніх розумових здібностей, а офіційна наукова назва!) Усі дерева тут усіяні їхніми гніздами.

Як підрахували фахівці, за рік на землю тут сиплеться не менше двадцяти тонн пташиного посліду, а яйця, що випали з гнізд, у сумі важать понад три центнери. З іншого боку, всі ящірки щороку, незважаючи на свою чисельність, поглинають понад одинадцять тонн їжі. Значить, ящіркам харчування вистачає із подвійним надлишком.

Сцинки за час гніздування накопичують у своєму тілі величезну кількість жиру – до половини його загальної маси. Цього запасу достатньо, щоб підтримувати існування ящірки, якби вона потім голодувала сто днів поспіль. А як правило, цього і не потрібно: по закінченні сезону гніздування сцинки переходять на інший «стіл», поїдаючи тропічні фрукти, тарганів і маленьких ящірок. Справді, поїдання собі подібних, головним чином молодняку, серед сцинків поширене, навіть попри весь достаток.

Виявилося, що найбільша щільність дорослого населення ящірок на Казені прямо під гніздами крячок. Але ось сцинків-дитинчат тут майже немає. Очевидно, природа ставить перед ящіркою вибір: або користуйся «рогом достатку», що надається пернатими, але тоді залишайся бездітною, або недоїдай, але можеш завестися численним потомством.