Барстери та рентгенівські пульсари
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Відкрито вже понад десяток рентгенівських джерел у тісних подвійних системах. Один компонент такої системи – нормальна зірка, другий – компактний об’єкт (нейтронна зірка або, можливо, чорна діра). Акреція речовини, що перетікає із нормальної зірки на компактний об’єкт, призводить до сильного випромінювання в рентгенівському діапазоні. Багато з цих джерел виявились рентгенівськими пульсарами.
В останні роки виявлено близько 30 рентгенівських джерел начебто іншої природи. Замість слабких короткоперіодичних пульсацій у них спостерігаються квазірегулярні сильні сплески з характерною тривалістю від кількох секунд до хвилин та інтервалом між сплесками від кількох годин до днів. Ці джерела назвали барcтерами. Відомий «швидкий» барcтер МХВ 1730—3335, у якого спостерігається близько 4000 сплесків на добу. На думку астрономів, барстери не новий тип об’єктів, а певний клас рентгенівських джерел у подвійних системах, подібних до Геркулеса Х-1, Лебедя Х-2, Скорпіона Х-1.
Вчені звернули увагу, що у «швидкого» барстера випромінювання між сплесками практично відсутнє. Такі сплески можна пояснити виділенням гравітаційної енергії при дискретній акреції речовини на нейтронну зірку в тісній подвійній системі. Дискретність акреції пропонують вважати загальною властивістю рентгенівських джерел. Більшість із них сплески настільки часті, що вони «перекриваються». Для багатьох барстерів найбільш прийнятна модель термоядерних спалахів в речовині, що акрекується, на поверхні нейтронної зірки. Але таке саме пояснення запропоновано і для рентгенівських джерел зіркової природи. Отже, той самий процес має відбуватися в тому чи іншому масштабі у всіх рентгенівських джерелах, що утворюють подвійну систему.
Спалахова активність часом проявляється і у старих рентгенівських джерел, наприклад, у Скорпіона Х-1, причому тривалість і спектральні характеристики спалахів нагадують спалахи барстерів. Підтверджує гіпотезу ототожнення трьох барстерів зі слабкими блакитними зірками, подібними до оптичних компонентів джерел Геркулес Х-1 і Скорпіон Х-1. І, нарешті, дивовижна схожість просторового розподілу барстерів і старих рентгенівських джерел у подвійних системах.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.