Знову «горохові закони»

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Так свого часу опоненти називали закони генетики, відкриті Р. Менделем у його дослідах із селекції гороху. Тим часом ця невибаглива рослина і понині служить об’єктом дуже тонких дослідів фахівців у галузі молекулярної біології.

Вчені ось вже багато років вивчають структуру білка лектину гороху, що міститься в зернах, домагаючись все більш точного її опису. Використовуючи методи рентгеноструктурного аналізу, вони отримали знімки, де можна розглянути деталі розміром до трьох ангстрем (діаметр атома водню приблизно дорівнює одному ангстрему). Спочатку, звичайно, білок виділили з гороху, обробили та розчинили у спеціальному складі, з якого потім виростили цілі лектинові кристали розмірами близько міліметра. Ось вони й послужили об’єктом зйомок.

Що ж нового стало відомо про структуру лектину? Його молекула виявилася складеною всього з двох досить великих мономерів, утворених компактно укладеними поліпептидними ланцюгами. Вся ця «упаковка» має розміри тридцять-сорок ангстрем, а загальна маса макромолекули сягає п’ятдесяти двох тисяч одиниць молекулярної маси.

Оскільки всі лектини – мембранно-активні білки, тобто беруть участь у процесах обміну рослинних клітин, їх вивчення на прикладі горохового лектину має важливе загально-біологічне значення.