Життя термітів
Так ось він який – такир, глиниста пустеля. Куди не глянь – до самого горизонту сумовита сіро-жовта глина, потріскана від спеки. Хирлявий кущик тут, кущик там. Лише іноді промайне швидка ящірка, проповзе жук чорнотілки. Здається, і немає більше ніякого життя в Такирі. Але життя в пустелі часто ховається. Відразу його і не побачиш. Для вивчення прихованого життя і послана на південь Туркменії наша експедиція. А ось і мета – невеликі гладкі горбки, як один витягнуті на південний схід. Це термітники – житла великих закаспійських термітів.
Нічого не поробиш, доведеться потривожити спокій господарів. Не відразу вдається розбити лопаткою твердий дах термітника. Далі легше: пішла волога глина. Всередині – лабіринт ходів і багато розширень – камер. Схожі на мурах комахи намагаються поповзти від світла, забитися в свої печерки. Тільки повзають вони щось повільно, не по-мурашиному. Зловив одного: черевце довге, сам білий, головка жовта. Серед комах найближчі родичі термітів не мурахи, а не схожі на них таргани.
Коли тримаєш двома пальцями цю непоказну комаху, мимоволі відчуваєш до неї якусь повагу. На Землі вони з’явилися 400 мільйонів років тому, раніше, ніж страшні динозаври. Тільки динозаври-то давним-давно вимерли, а терміти дожили до нашого часу. За мільйони років ці комахи мало змінилися. У ті часи на Землі був жаркий і вологий клімат: тому, напевно, більшість нинішніх термітів живе в тропіках, і лише деякі забираються в такі «холодні» місця, як Туркменія.
Відпускаю бранця. Тепер його і не знайдеш серед таких же побратимів. Втім, не всі терміти однакові. Більшість мешканців термітника схожі на тільки що відпущеного. Це терміти-робітники. Їх голова, щелепи, ноги одягнені твердим роговим панциром, щоб зручніше було працювати. Щелепи тупі, зазубрені, міцні: тонкий сірник «робітник» перекушує. Груди і черевце м’які, шкіра зовсім тонка, напівпрозора, так що можна розгледіти нутрощі.
Що роблять «робітники» в термітнику, зрозуміло з самої їх назви. Працюють. І багато. Поверх за поверхом зводять робітники Закаспійського терміту надземну частину свого глинобитного будинку. Без кінця будують склепінні галереї та підземні ходи на десятки метрів від термітника до засохлих кущів, куди комахи ходять за їжею. Будівельні роботи – нелегка праця. Суха глина не ліпиться, а води в пустелі немає. І робітники добувають воду, риють хід – криницю глибиною до 15 метрів. Воду з криниці вони приносять в спеціальному розширеному стравоході, в зобі. Відламавши щелепами шматочок сухої глини, терміт поливає її водою з зобу, приклеює куди треба і утрамбовує головою. Так, шматочок за шматочком і зводиться будівля. Працюють терміти тільки вночі і в похмурі дні: вони не люблять сонця. Робочі терміти добувають і їжу. Крім них, мало хто буде їсти суху траву, деревину, гній. Терміти можуть довго жити в скляній банці, в яку поклали шматок паперу. Така їжа їх цілком влаштовує.
Родичам закаспійських термітів добувати їжу легко. Вони живуть у стовбурах дерев. Прогризе такий терміт хід в дереві, заодно і пообідає. Пустельним же термітам доводиться тягати нарубані шматочки кущів і сухих травинок здалеку. Але і це ще не все! Робітники повинні чистити мешканців гнізда, годувати їх, доглядати за яйцями і личинками, прибирати сміття в спеціальні камери, а при нападі ворогів брати участь у міру сил в захисті гнізда.
Поки я розмірковував над важким життям робочих термітів, вони встигли втекти і в отворах ходів стирчали тільки щелепи термітів-солдатів. Сунув ніготь – один відразу ж вчепився. Витягаю його назовні. Ого, яка величезна голова!
У терміта-солдата потужні м’язи, що приводять у рух міцні, гострі, як турецькі ятагани, щелепи. Такі щелепи не годяться для роботи. Ця зброя. Хоча терміти і мирні лісоруби, у них безліч ворогів, і потрібні солдати для охорони. Голова солдата з грізними щелепами майже зовсім закриває вузький прохід термітника, він один може стримати натиск цілої армії хижих мурах – головних ворогів термітів. Але в просторому приміщенні або в чистому полі, на поверхні, солдати легко вразливі. Швидкі мурахи обходять їх з тилу і розривають ніжне, незахищене черевце. Але й помираючий солдат не перестає стискати і розтискати щелепи, перекушуючи необережних мурах.
Одного разу у великій камері одного термітника я знайшов висохлий труп десятисантиметрової отруйної гусениці – сколопендри. На її боках стирчали вісім голів солдатів, що вчепилися мертвою хваткою, теж висохлих. Ніяких інших ран на тілі сколопендри не було видно. Ця розбійниця, яка часто забирається в термітники, мабуть, загинула навіть не в бою, а від голоду, бо не змогла вилізти з камери через вузькі ходи разом з солдатами, що вчепилися в неї.
Спочатку здається, що всі терміти тільки й роблять, що бігають туди-сюди по ходах і камерам. Але якщо термітник розкопати, можна побачити постійних жителів. У такій квартирі знайдеш десяток-другий білих личинок, одного-двох солдатів, що знаходяться тут на всякий випадок, п’ять-шість робітників, які весь час змінюються. Іноді тут же лежить і купка зліплених між собою яєць термітів – маленьких округлених циліндриків жовтого кольору.
Довго доводиться копати, перш ніж знайдеш найголовнішу камеру термітника, де живе величезна цариця. Придивишся – сама-то вона не така вже й велика, а черевце дійсно величезне. Навколо величезної цариці метушаться робітники. Вони чистять і облизують її, приносять їй їжу. Тут же тиняється і цар. Він удвічі, а то й втричі менше своєї дружини, тому царське подружжя виглядає вельми кумедно. Віддалік стоять солдати.
Замурована цариця термітів на все своє довге життя: вийти зі свого палацу вона не може – просто не пролізе товсте черевце у вузький хід. Робітники і солдати, по суті, личинки: недорозвинені самці і самки. Вони ніколи не стануть дорослими. А термітник повинен рости. Чим більше в ньому термітів, тим сильніше сім’я. Цар з царицею – це старі самець і самка, які колись заснували термітник, всі робітники і солдати – їх потомство за багато років. У деяких термітів самка кладе за своє життя до ста мільйонів яєць. Якщо царська пара гине, з личинок вирощуються заступники, але самки-заступниці менше справжньої цариці. Заступників буває багато, до 30 пар.
Ближче до осені в житлі Закаспійського терміту легко побачити молодих самців і самок – майбутніх царів і цариць. Вони набагато красивіше інших мешканців гнізда, і у них є довгі, акуратно складені вздовж спини димчасті крила. Здається, цим принцам і принцесам потрібні крила тільки для краси – куди ж летіти під землею? Та й самі крилаті, як їх зазвичай називають, схоже, ні до чого в термітнику: бродять без діла по ходам. Але в суспільстві термітів, як і взагалі в природі, мало що існує даремно. Все стає зрозумілим, якщо той же термітник провідати навесні. У його жителів весна – час роїння, тобто вильоту крилатих самців і самок з рідного гнізда для дуже важливої справи: заснування нових термітників. Цей єдине в році свято у термітів трудівників відбувається квітневим теплим вечором після дощу, коли немає вбивчої спеки.
Торжество починається так: робітники проробляють в даху термітника кілька отворів, і звідти перший час стирчать лише рухливі вусики. Потім на поверхню виходять два-три десятки робітників і солдатів. Вороги термітів, в першу чергу мурахи, не сплять і нападають на комах, які щойно вийшли на поверхню. Тому термітам доводиться свято поєднувати з війною.
Через деякий час з’являються крилаті. Побігавши взад-вперед, вони підстрибують і злітають. Смішний вигляд мають терміти, у яких чомусь обломилися крила. Вони безглуздо стрибають, тремтячи крихітними залишками крил, але, переконавшись, що злетіти не вдасться, пускаються в шлях пішки.
Хоча у молодих термітів і чотири довгих крила, вони погані літуни: їх просто несе вітром куди попало. Єдиний в житті політ триває недовго. Змучившись або наткнувшись на перешкоду, вони падають на землю і починають обламувати крила, чіпляючи їх за виступи ґрунту або рослин. При цьому термітам зовсім не боляче: крила обламуються по спеціальному шву. Далі рухаються пішки. Знайшовши зручне місце для гнізда, вони закопуються глибше, роблять першу камеру і закривають вхід. Спочатку царська сім’я все робить сама: в цей важкий час, виявляється, і принци та принцеси вміють і рити, і будувати, і вирощувати личинок. Тільки потім всі турботи перекладаються на робітників.
Багато цікавого таїть у собі життя термітів. Чому одні личинки так і залишаються недорозвиненими і з них виходять робітники і солдати, а інші розвиваються і стають дорослими самцями і самками? Чому одна личинка дає солдата, а інша робітника? Над загадками термітів працює багато вчених у всьому світі.
Вивчення життя цих комах потрібно і для лісового, сільського господарств і для промисловості. Терміти приносять шкоду, руйнуючи дерев’яні споруди, особливо в тропічних країнах, де комахи часто виїдають дошки зсередини. Будинок, з’їдений ними, зовні може виглядати цілим, але в один прекрасний день розсиплеться на порох над головами людей.
Терміти можуть харчуватися і синтетичними матеріалами. Вони псують дороге обладнання, з’їдають ізоляцію, пошкоджують деталі приладів. Тому-то в багатьох країнах споряджають експедиції, працюють лабораторії, завдання яких з’ясувати, які матеріали можна застосовувати в південних країнах, де терміти зустрічаються у безлічі; чи не можна знайти такі речовини для просочування дерева і синтетичних матеріалів, щоб вони стали неїстівними для цих комах.
О. Мельников.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.