Загадкові тиляпії
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
У 1798 році генерал Наполеон Бонапарт зі своєю армією і флотом рушив на Єгипет. Збираючись в цей загарбницький похід, Наполеон здогадався взяти з собою не тільки зброю для війни, а й цілий загін вчених. Єгипет був до цього зовсім не досліджений європейською наукою. Від експедиції чекали багато чого. І не помилилися. Величезні піраміди, розкішні гробниці в скелях, руїни гігантських храмів, чудова рослинність і найцікавіший тваринний світ цієї країни вразили уяву вчених.
На каменях майстерними древніми різьбярами були зображені цілі картини з побуту тисячолітньої давності. Десятки і сотні зображень тварин виявили вчені на кам’яних стінах. І всі вони відрізнялися правдивістю. Художники давнього Єгипту були реалістами. Тільки в одному місці вчені похитали головою: на каменях гробниці Саккара була висічена риба з непропорційно великою головою і в неприродній позі: рот відкритий, голова повернута донизу, а хвіст згинається догори. Ну що ж, бувають адже і в художника по каменю невдачі, а їх не зітреш гумкою, не змиєш з полотна.
Минуло майже сто років. Про малюнок на камені давно забули. І раптом в один європейський біологічний журнал прийшов лист чиновника з Єгипту. «Я люблю природу, – писав він, – і постійно намагаюся її пізнати. Тому я відразу зацікавився, коли один старий фелах повідомив мені, що в Нілі є риби, що метають живих мальків… з рота!»
І далі розповідалося про спостереження автора за цією рибою. Виявилося, рибка виношує ікру в ротовій порожнині і тим зберігає її, а потім деякий час і мальків від небезпек перших днів життя.
Вчені зацікавилися цією дивовижною властивістю риб. Дослідження показали, що здатністю виношувати ікру і мальків в ротовій порожнині володіють кілька видів африканських риб з сімейства цихлид. Спостерігаючи за їх поведінкою в нерестовий період, вчені виявили, що рибка з ікрою у роті (у інших видів це самець, у інших самка) нічого не їсть протягом двох-трьох тижнів і, природно, сильно худне. Зате голова її навпаки як би «розпухає» за рахунок все більшого розтягнутого рота. Жарт сказати, адже в такому притулку розвиваються, виходять з ікринок, ростуть, додають у вазі 150, а то і 200 малюків!
Коли вони підростуть, риба-мати відкриває рот і випускає їх назовні – покормитися інфузоріями і дрібними ракоподібними, яких завжди багато у воді. Але варто впасти на воду тіні або з’явитися якій-небудь іншій небезпеці, як вона негайно стає хвостиком вгору, розкриває пащу і вжжик! – все мальки, як за помахом чарівної палички, знову зникають у роті.
Стривайте! Хвостом вгору !! Та це ж та поза, що зображена на стіні гробниці Саккара! Ну звичайно! Зовсім це не невдача стародавнього художника, а дуже точний малюнок. Ось і штрихи вибиті на камені біля рота риби: це ж художник зобразив мальків. Тільки хто ж міг про це здогадатися, поки вчені не побачили це найцікавіше явище наяву.
Здатністю зберігати потомство перший час у ротовій порожнині володіють не дуже багато риб. Але серед них ми зустрічаємо і деяких тиляпій. Деяких. Але чому ж не у всіх видів цього роду виробилася така цікава здатність! І чому, навпаки, ми зустрічаємо її у риб іншого роду, наприклад у хаплохромісів! Очевидно, першою причиною, що спонукала до вироблення такого пристосування, явилося середовище проживання. Але ж поруч у подібних умовах живуть близькі види тіляпій, і одні чомусь виношують ікру в роті, а інші метають її на камені. Науці ще належить усвідомити цю таємницю.