Чи тільки мікроби?

Чи легко поставити дослід на собі – прищепити собі чуму, осушити залпом пробірку з культурою холерних вібріонів, підставити руку комару – переноснику жовтої лихоманки? Ні, зараз я говорю не про психологічну сторону справи. Вчених часом осягала тут невдача не від нестачі хоробрості. Не скривившись, приймали вони смертельні дози смертельних мікробів… І досить часто… не отримували навіть нежиті. У списку таких «невдах» і великий Мечников, і один з основоположників науки про гігієну Петтекофер, і багато інших. В чому справа?

Мікроби всюди. У кожному з нас можна знайти знамениті палички Коха. Але це аж ніяк не означає, що всі ми хворі на туберкульоз. Чому? Імунітет? У місто прийшла чума і, практично, майже всі (а може бути, і просто всі) заражені. Паличка чуми на всіх і у всіх. Багато хто помирає. Деякі виживають. Але дехто навіть не захворює. А адже ніякого імунітету до чуми, цілком ймовірно, не було. З чумою в цьому місці не зустрічалися років сто-двісті.

У поданні людини-немедика імунітет – це просто факт несприйнятливості до хвороби, інфекції. Медики ж, говорячи про імунітет, розуміють під ним цілком певний механізм боротьби організму з мікробами, що потрапили в нього. І ось, повірте на слово, що вроджений імунітет до чумного мікроба гранично мало ймовірний. І все-таки хтось не захворів!

А ось ще. Є така хвороба остеомієліт – запалення кісткового мозку і кістки. Вирішили викликати її у тварини. Беруть гній: в ньому повно потрібних мікробів. Вносять в кістку. А хвороби немає. Або самий звичайний випадок.

Оперують двох людей. Одне і те ж захворювання. Одна і та ж складність. Одні й ті ж руки хірурга. (Домовимося, що одна і та ж чистота, один і той же мікроклімат). Все одне і те ж. Одна і та ж конституція організму хворих. Але… В одного хворого рана нагноїлася. А на іншому зажило, як на … «дуже здоровій людині». (Іноді кажуть – вся справа в опірності організму. А що таке опірність організму? Вся справа в тому, що ж саме входить в це поняття).

Так, і взагалі, що розносить хворобу? Якщо мікроб… Візьмемо для прикладу тромбофлебіт – одне з після гриппозних ускладнень. Це – запалення і закупорка вен. Виріжемо вену і подивимося на неї в електронний мікроскоп, вірусу грипу ми все одно не виявимо. Ну, вірус все-таки мікроб не звичайний.

Але от черевний тиф. Мікроб без всяких фокусів – брюшнотифозна паличка. Ускладнення – той же тромбофлебіт. Виріжемо вену. Паличок немає. У «кращому» випадку, ми знайдемо тут звичайні гнійні бактерії. Але далеко не завжди. (Запалення, взагалі, – це захисна реакція організму. Навколо мікробів будується захисний запальний бар’єр. А тут шукаємо, але мікроба не знаходимо. Однак про це докладніше далі).

… Запалення жовчного міхура – холецистит. Здавалося б, все просто: потрапили туди мікроби і викликали запалення. Експеримент на тварині: беруть культуру якихось мікробів чим більш отрутніше. Вводять в жовчний міхур. Немає холециститу. Що ж, можна вважати справу більш складною: мікроби активізуються і викликають запалення тільки тоді, коли щось заважає жовчі витікати з міхура. Експеримент: звужують або навіть зовсім перев’язують протоки міхура – запалення немає…

«ПРОТИ МІКРОБІВ»

Після того як мікробіологія стала однією з основних медичних наук, після того як ми зрозуміли сутність багатьох хвороб, після того як у розвинених країнах знищили віспу, холеру, чуму, після того як ми навчилися знищувати мікробів антибіотиками, після всього цього… піднімається прапор повстання «проти мікробів». Багато медиків, такі собі «сердиті молоді люди» в медицині (втім, молоді дуже відносно: академік Давидовський – чоловік не дуже молодий, але «сердитий» і один з тих, хто тримає цей прапор повстання), так ось ці заколотники кажуть, ні, кричать: «Геть мікробний фетишизм!».

Не так легко з ним розлучитися – якби він вже набрид, а то ми тільки зживаємося з ним: всього 100 років! І все-таки у своїй гострій і цікавій книзі про проблеми причинності в медицині І. В. Давидовський пише, що давно прийшла пора покінчити з наївною формулою: «організм + мікроб = захворювання».

ВІЙНА ВСЕРЕДИНІ НАС

Людський організм – це країна, в якій розігруються найрізноманітніші процеси. Війни. Економічні блокади. Це досить грубі аналогії, але в чомусь і вірні. Нас цікавлять війни. Точніше – їх запобігання. Чи не можна створити такі умови, щоб боротьба організму з мікробом була не потрібна? Нехай співіснують!

Був період кулачно-кийових битв – коли мікробів не знали, а всі хвороби лікували або обгортанням, або кровопусканнями. А війна в організмі йшла своєю чергою – кровопускання і «водні процедури» на перебіг хвороби ніяк не впливали. Потім дізналися про мікроби. З’явилися сироватки та вакцини. Це вже на рівні артилерії. Сульфаміди – танки. Антибіотики – атомна бомба. А мікроби – кон’юнктурники. Вони весь час пристосовуються до нових удосконалень засобів оборони, до нових ліків, до нових умов.

Як йдуть ці «внутрішні» війни? Коли чужорідне білкове тіло – мікроб потрапляє в організм, там відразу, як зараз вважають вчені, з’являється подоба цього чужорідного білка, так би мовити, його матеріальна тінь, щось на кшталт дзеркального відображення, зліпка. Ця тінь бореться з мікробом. Воює. І – хто сильніший!

Мікробів в цій ситуації називають антигеном. Речовину, що виробляється для захисту від чужорідного білка, назвали антитілом. Вважали так: сильно отруйна (вірулентна) партія (штам) мікроба – організм не справляється – людина захворює. Слабкий штам – антитіла переможуть, хвороби не буде, набувається імунітет.

Антитіла в крові і є основа імунітету. На цьому засновано застосування вакцин. Ввели ослаблений мікроб. Організм відповів виробленням антитіл. Слабкі мікроби легко і швидко знищуються молодими енергійними антитілами. Бактерій вже немає, а антитіла залишилися. Армія стоїть на захисті кордонів. При наступній зустрічі організму з подібним мікробом вже перші розвідгрупи агресора знищуються відразу ж.

Надалі з’ясувалося, що антитіла виробляються не тільки у відповідь на вторгнення чужого білка, але й на багато інших подразників. Наприклад, антитіла можуть вироблятися на холод. (Може бути, це і є основа загартовування?) При кожному холодному душі, купанні в басейні, сні під відкритою фіранкою – виробляються протихолодні антитіла, а в подальшому при кожному приводі для застуди успішно борються з нею.

Антитіла можуть вироблятися на опік, при повторному опіку загальний стан потерпілого буде легше, ніж могло б бути. Саме тому зараз при важких опіках вважають корисним вливати сироватку крові людини, нещодавно постраждалої від вогню. Але як же антитіла виникають в цьому випадку?

Та просто всякий фізичний вплив на організм губить або значно видозмінює якусь кількість його власних білків. Загиблий або видозмінений білок відразу став чужорідним, чужим тілом. Ось на нього і виробляються антитіла. Все це – поки передмова. А в нашій наступній статті ми підійдемо до тих явищ, які підривають «мікробний фетишизм».

Автор: Ю. Машкін.