Джерела сонячної енергії
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Відкриття чудових властивостей радіоактивних тіл встигло вже вплинути і на астрономічні теорії. До теперішнього часу існували дві гіпотези про джерело, що безперервно підтримує сонячне випромінювання. Теорія, запропонована Майєром, бачить джерело цієї енергії в падінні метеоритів, що дощем сиплються зі світового простору на поверхню Сонця, Теорія ж Гельмгольца вказує на безперервне стиснення, ущільнення Сонця як на процес, що розвиває енергію цього світила. Остання теорія дає навіть можливість визначити шляхом обчислення, як довго ще триватиме це випромінювання. Виявляється; Сонце згасне приблизно через 18 млн. років. До цього часу виснажиться весь запас його енергії; тривалість ж всього періоду життя нашої системи від її народження до смерті визначається за цією гіпотезою в 30 млн. років
Нещодавно була висунута нова гіпотеза: джерело енергії сонця слід шукати в присутності в ньому радію і взагалі радіоактивних речовин. Обчислення показують, що достатньо 3,5 г радію на один кубічний метр об’єму Сонця, щоб покрити всі його теплові втрати. Кількість ця може бути далі значно меншою, якщо взяти до уваги високу температуру, пануючу на поверхні Сонця. Далі немає потреби говорити тільки про радій, бо таку ж службу могли б послужити й інші радіоактивні речовини. Викладена гіпотеза зустріла схвалення з боку деяких серйозних математиків і астрономів.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.