Коли радіо мовчить
Ракета – сірник, атмосфера – коробок. Так буває, коли космічний корабель входить в щільні шари повітря. Адже і маленький метеорит запалює «сірник», видимий за десятки кілометрів. Це неминуче в будь-який атмосфері: над Землею, Марсом чи Венерою. І всюди радіозв’язок з ракетою, що приземляється повинен перериватися. Чому? Плазма – пожирач електромагнітних хвиль. Її іони і електрони «розгойдуються» електромагнітним полем, на це і втрачається енергія радіохвиль.
Правда, природа залишила маленьку лазівку для радіохвиль в плазмі: найбільш довгі і найбільш короткі частково проникають через неї, хоча і з великими втратами. Однак «щілина» ця вузька і ненадійна. Як же бути? Зв’язок з кораблем?
Світло. Потужний прожектор. Або, ще краще, когерентний промінь квантового генератора – лазера. Йому не зможуть чинити опір ні світла плазма, ні денний фон неба.
Нещодавно на міжнародній ярмарці в Чикаго винахідник Лангль Н. Томас демонстрував прилад, названий ретрометром. Основа приладу – тригранний відбивач, встановлений на ракеті. Дві його межі прозорі, третя дзеркальна і підтримує тонку металеву діафрагму. Яскравий промінь світла, спрямований з Землі, падає на відбивач, встановлений на ракеті. Діафрагма приводиться в коливальний рух звуком, джерело якого знаходиться в ракеті. Сила променя змінюється в такт із звуковими хвилями. Після відображення промінь повертається на Землю.
Але око людини тут, звичайно, безсиле. Яскравість променя змінюється так швидко, що немає ніякої можливості це помітити. На допомогу приходить фотоелемент. А коливання струму в ланцюзі фотоелемента посилюються потім електронними лампами. Зв’язок налагоджений. Приземлення буде безпечним.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.