Циркуляція повітряних мас як проблема астрокліматології

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Нерівномірне нагрівання поверхні земної кулі, чергування океанів і материків обумовлюють циркуляцію, рух повітряних мас в тропосфері Землі, від якої багато в чому залежить клімат того чи іншого району на нашій планеті. Рух повітряних мас відбувається не тільки на Землі, він відбувається на Венері та Марсі. Відомо, наприклад, що обриси хмарного шару Венери постійно змінюються, але які закономірності цих змін, поки неясно.

Більш докладні відомості є в нас про Марс. Для цієї планети, як і для Землі, характерно нерівномірне нагрівання, хоча воно і виражено не так сильно. Постійні температури тримаються тут протягом багатомісячних полярних днів у приполюсових районах, тоді як в помірному поясі вони різко змінюються протягом доби. Температурні відмінності між темними і світлими ділянками поверхні можуть досягати 30 градусів.

У цьому і полягає причина, яка обумовлює рух повітряних мас на Марсі, вельми схоже з земним. Однак при більш одноманітному пристрої поверхні Марса ці атмосферні процеси повинні відрізнятися більшою правильністю, ніж на Землі. Ось чому порівняння земних і марсіанських атмосферних процесів, так само як порівняння зональності, з часом дасть в руки кліматологів і астрокліматологів надзвичайно цінний пізнавальний матеріал.

Епоха великих географічних відкриттів на Землі завершена. Але розпочнеться епоха великих астрогеографіческіх відкриттів … Вчора – Місяць, завтра – Венера або Марс … Нові, небачені горизонти відкриваються перед наукою: польоти космічних кораблів здійснять справжню революцію в долях природознавства, в долях багатьох земних наук, та й не тільки земних. Новим науковим напрямкам – астроботаніці, астрогеології, астрогеографії – належить внести свій значний внесок у загальну скарбницю людських знань.

Автор: І. М. Забєлін.