Корисні паразити

Переваги хімічних методів захисту культурних рослин і лісів очевидні. Найнебезпечніші шкідники, ще вчора погрожували знищити врожай, через день-два після обробки гинуть майже повністю. Однак при цьому не можна забувати, що хімічний метод використовується в живій природі, де все знаходиться в тісній взаємодії один з одним. Будь-яке вторгнення викликає тут явища, передбачити які вдається далеко не завжди.

Незважаючи на широке застосування отрутохімікатів, комахи-шкідники як і раніше завдають величезної шкоди культурним рослинам всіх континентів – від Європи до Австралії. На початку минулого століття вважалося, що шкідники знищують близько 20 відсотків урожаю, вирощуваного людиною. Зараз – за рахунок застосування хімічних отрут – ця цифра трохи знизилася, збиток оцінюється приблизно в 15 відсотків. Таким чином, застосування отрутохімікатів не вирішило проблеми. Чому?

Як це не парадоксально, шкода, що наноситься господарству більшістю тварин і комах, в значній мірі є наслідком самої господарської діяльності людини. У незайманої природи різні форми життя як би врівноважують один одного. Ця рівновага порушується дуже рідко – наприклад, при зміні клімату. Тому спалахи розмноження шкідника в первозданній природи не часті і досить швидко закінчуються. А людина, відкриваючи цілину, викорчовуючи ліси і осушуючи болота, змінює співвідношення сил в природі. Поле, сад, город – це штучні утворення з збідненою фауною, де одні комахи пригнічені, а інші виявляються в особливо сприятливих умовах. Вони-то зазвичай і робляться шкідниками.

Часто спалах шкідника виникає, коли його – випадково або навмисно – переносять в нові райони, де немає його «свити»: харчуються за його рахунок паразити і хижаки. Класичним прикладом може служити історія з непарним шовкопрядом. Ось її суть.

Астроном Трувело, який працював у Гарвардській обсерваторії (США), захоплювався вивченням різних шовкопрядів. Зокрема, він намагався «одомашнити» непарника і отримати від нього дешевий шовк. Трувело завіз до себе додому, в штат Массачусетс, грену непарного шовкопряда. Під час пересадки поріддя гусениць в садок вітер змахнув кілька комах за вікно, в сад. Більше десятка років йшло накопичення шкідника в природі, а потім протягом короткого часу він поширився на величезні території, начисто оголюючи ліси і сади.

В Європі непарний шовкопряд теж небезпечний, але спалахи його розмноження, як правило, швидко гасяться безліччю природних ворогів – ентомофагів. В Америку ж він потрапив без них. Використання отрутохімікатів не вирішило проблему: приглушений на рік-два спалах виникав знову, в ще більшому масштабі. І тому одним з самих важливих заходів боротьби з непарним шовкопрядом в США стало ретельне вивчення його європейських ентомофагів, а потім їх розселення в Сполучених Штатах. В результаті шкода, що наноситься непарним шовкопрядом, набагато знизилася.

Паразити і хижаки є у будь-якої комахи; у багатьох видів їх десятки і сотні. Поки чисельність комахи-«господаря» невелика, невелика і чисельність його ворогів. Уявімо собі, що в результаті якихось змін в природі чисельність «господаря» зросла. Паразити, розмноження яких йде повільніше, частково перестають стримувати поширення «господаря». Виникає спалах, масове розмноження комахи. Але при такому спалаху харчова база паразитів різко зростає. Вони слідом за «господарем» починають посилено розмножуватися. Зрештою, паразити знищують надлишок «господарів», і початкове співвідношення відновлюється. Так відбувається і в дикій природі і в культурних ландшафтах.

Але ось в природний хід подій втручається людина. Під час спалаху шкідливих комах вона обробляє уражену ділянку отрутохімікатами. Що відбувається в цьому випадку?

Шкідник гине. Разом з ним гинуть паразити і хижаки як цього шкідника, так і багатьох інших. При цьому навіть ідеально продумана і проведена обробка зазвичай не нищить всіх шкідників, завжди якась кількість вціліє. А з паразитами справа гірше: вони, як правило, більш вразливі і гинуть майже повністю. Тому в подальшому чисельність шкідника, яка не стримується ентомофагами, наростає дуже швидко. Потрібна нова обробка. І так з року в рік. А якщо врахувати, що за обпилюванням і обприскуванням не завжди стежать фахівці, то часом поля і сади буквально заливаються інсектицидами, коли потрібно і коли не потрібно.

Тривожні сигнали надходять звідусіль. Іноземні ентомологічні журнали рясніють повідомленнями про загибель корисних комах в результаті хімічних обробок і про виникаючі тому нові і нові спалахи шкідників. Багато місцевостей перетворюються в біологічну пустелю: гинуть не тільки комахи, а й птахи.

Разом з тим отрутохімікати далеко не завжди небезпечні для самого шкідника. При перших обробках отрутохімікатами – припустимо, ДДТ – вціліє лише кілька відсотків шкідників, але ці вцілілі будуть краще переносити отруєння. Їх потомство буде ще більш стійким до дії отрути. Зрештою, своєрідним відбором буде виведена раса шкідника, стійка до хімікату. Перестане діяти, його потрібно змінювати. Але до нової отрути шкідники теж можуть звикнути – і так до нескінченності.

Трапляється, що хімікат, який використовується проти якогось шкідника, викликає спалах розмноження іншого, досі малозначного шкідника. При обробці садів ДДТ дуже часті спалахи різних плодових кліщиків, і тоді ці другорядні шкідники стають вкрай небезпечними. Причина? По-перше, хімікат знищив ентомофагів, які стримували чисельність кліщиків. По-друге, хімікат подіяв на самих кліщиків як стимулятор розмноження.

Але чи не можна захиститися від шкідників, направлено використовуючи їх природних ворогів – ентомофагів, паразитичних і хижих комах? Ідея ця не нова: китайці використовували її ще в давнину, розселяючи в садах корисних мурашок. Вона і лежить в основі біологічного методу боротьби з шкідливими комахами,

Вивчення ентомофагів було широко розгорнуто ще в 19-му столітті. Ілля Ілліч Мечников в 1879 році вперше обґрунтував ідею мікробіологічного способу боротьби з шкідливими комахами.

Вченим ряду країн вдалося розробити основні принципи біологічного методу захисту рослин. Найбільш ефективним він виявився проти шкідників, раніше відсутніх в даній місцевості. Блискавичне поширення шкідника, яке, здавалося, неможливо було стримати, припинялося незабаром після розмноження ентомофагів.

У двадцяті роки минулого століття бичем садівництва Південної Європи була кров’яна попелиця. На її батьківщині, в Америці, вона майже не шкодила: виявилося, що там на ній паразитував наїзник афелінус. Його завезли в Італію, і за кілька років він практично знищив кров’яну тлю. Вигоди були отримані мільйонні, а витрати – незначні. Таких прикладів можна навести чимало.

При подальшому вивченні можливостей біометода виявилося, що він ефективний не тільки проти шкідників, завезених здалеку. Його можна застосовувати і проти місцевих шкідників, що здавна живуть в даній місцевості. Зменшення шкоди, що завдається комахами, іноді можна домогтися просто підсадками на краях поля або саду рослин, на яких підгодовуються паразити і хижаки. Дуже цікаві результати обіцяє дати і селекція ентомофагів, яка ведеться в багатьох країнах.

Автор: В. Танасійчук.