Зв’язок на Місяці
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Рано чи пізно, але люди безсумнівно колонізують Місяць. І будуть вони там спілкуватися між собою. Акустичний зв’язок неможливий через відсутність атмосфери. Є пропозиції створити на Місяці штучну атмосферу, звичайно, набагато менш щільну, ніж земна. Не можна сказати, щоб це було нездійсненно, але у всякому разі це справа далекого майбутнього.
Радіо? Здійснювати радіозв’язок на Місяці набагато важче, ніж на Землі. Залишимо юмористам неможливість «заземлення». І без того на Місяці радист зустріне багато труднощів. Перша – це відсутність іоносфери, від якої б відбивалися радіохвилі. Значить зв’язок можливий лише в межах прямої видимості. А видимість ця на маленькому Місяці невелика. Так, навіть Ейфелевої вежі б не була видно з відстані в якихось 30 кілометрів. Практично спілкуватися по радіо зможуть лише групи, відокремлені відстанню не більше 15 кілометрів. Скористатися як відбивач поверхнею Землі? Це означає таке марнотратство енергії, яке не зможуть дозволити собі ні перші, ні наступні люди на Місяці. До того ж відбиті від Землі сигнали будуть абсолютно недоступні станціям із зворотного боку.
Горезвісний штучний відображаючий шар з мідних голок, який американці наполегливо висувають до сих пір? Голки навколо Місяця були б куди більш шкідливі, ніж навколо Землі. Ймовірно, Місяць в першу чергу будуть використовувати для будівництва астрономічних обсерваторій з оптичними і радіо інструментами, а астрономи найлютіші противники шкідницького засмічення космосу голками. Так, крім того, навіть другий, «вдалий» дослід США приніс авторам більше розчарувань, ніж задоволення. Голчастий пояс відбивав радіохвилі не роки, як очікували, а всього три тижні, і то вимагав сигналів величезної потужності і антен надзвичайної величини. Ні того, ні іншого на Місяці немає.
Більше шансів на успіх мають пасивні відбивачі супутники типу 41-метрового балона «Ехо-II», запущеного в рамках американських космічних досліджень. Кілька таких супутників забезпечили б радіоприйом всьому Місяцю. А якщо зробити їх не кулястими, а надати форму параболічного дзеркала, належним чином орієнтованого, то вони дозволили б спілкуватися з допомогою радіосигналів малої потужності.
Висувався також проект повідомлення за допомогою сейсмічних хвиль. Для створення їх співрозмовники застосовували б мікровибухи і використовували б азбуку Морзе. Втім, останнім часом ослабла впевненість в тому, що Місяць досить пружний, щоб на ньому добре передавалися сейсмічні хвилі.