Безліч населених світів і проблема встановлення контактів між ними

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

інопланетянин

Питання, сформульоване в заголовку цієї статті, має багатовікову історію. Однак тільки в наші дні ця одна з найважливіших проблем, що коли-небудь стояли перед людством, може бути поставлена на наукову основу. Це пояснюється тими винятковими успіхами, які були досягнуті в астрофізиці, радіоастрономії, кібернетиці, біології на молекулярному рівні і суміжних науках за останні роки. Саме розвиток наук про природу і суспільство з необхідністю ставить цю проблему саме в наші дні. Не можна вважати випадковістю той факт, що за недавній час з’явилося вже понад сто робіт, присвячених різним її аспектам.

Які ж ті конкретні досягнення науки, які зробили можливою в наші дні серйозну постановку питання про множинність населених світів у Всесвіті і про типи контактів між ними?

Встановлено з великою ймовірністю такий найважливіший факт, як величезна поширеність планетних систем в Галактиці. Крім хоча і непрямих, але досить переконливих аргументів на користь цього факту (ці непрямі докази будуються на особливостях обертання зірок різних спектральних класів навколо своїх осей) в самий останній час з’явився і прямий доказ. Відомий американський фахівець з фотографічної астрометрії Ван де Камп знайшов, що одна з найближчих до нас зірок – «зірку Барнарда» – має невидимого супутника рекордно малої маси. Вимірювання мізерно малих коливань в своєму русі цієї зірки дозволило зробити висновок що маса, яка викликає ці малі коливання невидимого супутника всього лише в 1,5 рази більша за масу Юпітера, велика піввісь досить ексцентричної орбіти дорівнює 4,4 астрономічної одиниці, а період обертання становить 21 рік.

Сама зірка Барнарда є червоним карликом спектрального класу М5, її радіус становить 1/6 сонячного, а маса – 0,15 сонячної. Об’єкт з масою, всього лише в 1,5 рази більшої маси Юпітера, не може бути світлим тілом. Занадто низька температура його надр – всього лише кілька сот тисяч градусів. Тому термоядерні реакції, що є джерелом енергії переважної більшості зірок, там не можуть йти. Таке космічне тіло майже напевно є планетою-гігантом, подібним до нашого Юпітера.

Той факт, що біля однієї з найближчих до нас зірок виявилася планета, з усією переконливістю говорить про величезну поширеність планетних систем в Галактиці. І в цьому найбільше значення відкриття Ван де Кампа. Правда, слід мати на увазі, що орбіта гігантської планети, що рухається навколо зірки Барнарда, є різко еліптичною, в той час як орбіти майже всіх планет сонячної системи, в тому числі планет-гігантів Юпітера і Сатурна, близькі до кругових. Не ясно ще, чи може така різниця мати якісний характер.

У всякому разі, множинність планетних систем в Галактиці представляється встановленою з вельми високим ступенем ймовірності.

1) Велике значення для обговорюваної проблеми мають недавні успіхи біології на молекулярному рівні, біофізики та біохімії, які вперше відкрили завісу над таємницею походження і сутністю життя. Без цих успіхів біологічних і хімічних наук не може бути й мови про розуміння виникнення життя на Землі та інших планетах. Слід, однак, підкреслити, що поки тільки намічені шляхи вирішення цієї проблеми. Ще належить вирішити з наукових позицій проблему закономірності виникнення життя на Землі; для чого треба мати чітке уявлення про догеологічний період еволюції нашої планети. Для цього потрібно підняти рівень планетної космогонії хоча б до рівня зоряної, чого поки свідомо немає.

2) Виняткові досягнення радіоастрономії останніх років роблять проблему встановлення контактів з позаземними цивілізаціями вже зовсім не гіпотетичною, а реальною. У зв’язку з цим слід підкреслити важливість технічної революції в радіофізиці, пов’язаної з появою квантових підсилювачів випромінювання (мазерів) і спорудженням антенних пристроїв з великою еквівалентної поверхнею. Все це призвело до такого збільшення потенційних можливостей радіофізики, що вже в наші дні виявляється в принципі можливим радіозв’язок на відстані в кілька десятків світлових років. А в сфері такого радіуса вже можна нарахувати кілька сот зірок. Цілком реально, що в найближче десятиліття потенційна дальність зв’язку збільшиться ще на порядок. Це буде відповідати вже досить «солідній» віддалі – приблизно в 100 парсеків. Зауважимо, що в межах сфери такого радіуса налічується вже кілька сот тисяч зірок.

3) Найважливішим фактором при дослідженні проблем встановлення контактів з позаземними цивілізаціями будуть успіхи кібернетики. Використання ідей і методів кібернетики вкрай необхідні при аналізі таких проблем, як пошуки характеристик сигналів оптимального характеру і проблеми автоматів. Кібернетика вже в наші дні ставить питання про можливість нових форм життя (і в тому числі розумного) штучного походження. Ця остання проблема в майбутньому може придбати абсолютно виняткове значення.

4) Проникнення людини в космос і освоєння космічного простору є найважливішою причиною, що стимулює дослідження в обговорюваній області. Нездоланний і закономірний процес експансії людства в космос найбільш наочно демонструє можливість розумного життя. Ми з повним правом можемо розглядати цей процес як якісно новий етап у розвитку людства. За якихось п’ять років сфера діяльності людства збільшилася в багато тисяч разів. Але ми свідки тільки самої початкової стадії цього процесу, і важко навіть уявити, до яких радикальних змін в житті людського суспільства це призведе в перспективі найближчих декількох століть. Нестримне поширення активної, перетворюючої діяльності людства на весь навколишній простір неминуче повинно привести до створення штучної біосфери, обсяг якої буде на 10-15 порядків більше природного.

Тепер же я дозволю собі процитувати одного досить відомого письменника: «…Втім, ніхто не розуміє справжнього значення того часу, в якому він живе. Старовинні майстри малювали харчевні і святих Себастьянів, коли Колумб на їхніх очах відкрив Новий Світ» (Д. Конан-Дойль «Магічна двері»).

Автор: І. Шкловський.