Око, що сприймає ультрафіолетові промені

Орган зору мечохвостів, призначення якого довгий час залишалося незрозумілим для вчених, виявився приймачем ультрафіолетового випромінювання. Більшість тварин, у яких очі розміщені по боках голови, мають ще одне око або навіть кілька— посередині. У хребетних це середнє око існує тільки як «шишкоподібне тіло» всередині мозку. Це рудимент органу зору. У мечохвостів і у багатьох інших членистоногих, проте, середнє око має форму двох «вічок», у кожного з яких є кришталик та сітківка.

Однак сітківка має занадто грубозернисту структуру, а кришталик занадто малий, щоб можна було говорити про справжній орган зору. Вплив світла на око викликає виникнення електричного імпульсу в нервових волокнах цього органу, але ніяких реакцій в поведінці тварини, які пішли слідом за цим, не відзначалося.

Наукові співробітники Гарвардського університету і Морської біологічної лабораторії ставили досліди з молодими мечехвостами, у яких діаметр вічок дорівнював приблизно половині міліметра. У сітківці кожного з вічок налічувалося від 50 до 80 світлочутливих клітин. Кожна з них закінчувалася нервовим волокном. Ці волокна з’єднувалися в нервовий пучок, який підходив до мозку.

Як вдалося з’ясувати, «вічка» мечохвостів найбільш чутливі до променів близького ультрафіолету. Максимальна чутливість відповідає випромінюванню з довжиною хвилі, рівній 360 міллімікронам. Відзначено також, що реакція «вічка» різко слабшає, майже до нуля, незабаром після виникнення подразнення. Основні складні очі мечохвостів ведуть себе інакше: вони реагують на протязі всього часу, поки існує світлове роздратування. На основі зіставлення цих характеристик вчені прийшли до висновку, що око є рецептором, що сприймає раптове збільшення ультрафіолетового випромінювання.

Поки ще важко сказати, як впливають на поведінку мечохвостів сигнали рецептора ультрафіолетових променів. Натяк для відповіді на це питання, можливо, слід шукати в поведінці водяної блохи. Її вертикальними переміщеннями у воді керують сигнали, що йдуть від «вічок», які дуже чутливі до фіолетового та ультрафіолетового випромінювань.