Лишайник допомагає охороняти природу

Острівець Пламмерс, що лежить у Атлантичного узбережжя США, недалеко від автостради, що сполучає американські штати Меріленд та Віргінію, мало чим примітний. Хіба що густими заростями лишайника. Але якраз цей вид рослинності входить в коло інтересів Мейсона Хейла, наукового співробітника Музею природної історії при Смітсонівському інституті у Вашингтоні, та Джеймса Лоурі, ботаніка з Університету імені Дж. Мейсона.

Тому вони і взялися за вивчення скупої зелені, що животіє поруч з однією з найбільш завантажених рухом автомобільних магістралей країни. А для зіставлення і контролю служили лишайники острівця Бер, що знаходиться в п’яти кілометрах від Пламмерса, в порівняльній далеченні від будь-яких доріг.

Заводів і електростанцій, що працюють на вугіллі і тим самим забруднюють загальний повітряний простір, в околицях немає. Так що, якщо не брати до уваги автостради, тут все однаково, і у будь-якого забруднення свинцем може бути одне джерело – вихлопної газ автомашин.

Щоб висновки були надійніше, М. Хейл і Дж. Лоурі заглибилися в архіви і додали здобуті там відомості до своімсобственним.

Виявилося, що в 1938 році, коли на острові Пламмерс вперше зібрали зразки лишайників, що знаходяться і понині в музеї, в них містилося лише 106 частин свинцю на один мільйон частин лишайника. Приблизно цей же рівень зберігався тут до 1964 року, коли поруч проклали автостраду, по якій в наступному році за добу в середньому проходило близько сорока тисяч машин. З тих пір вміст свинцю в рослинах почав бурхливо зростати.

У 1977 році, коли за добу по магістралі в середньому проїздило 100 тисяч автомашин, в лишайнику накопичилося близько 1200 частин свинцю на один мільйон. А на острові Бер лишайник про «автомобільний вибух» дізнався лише з чуток: концентрація свинцю в ньому залишалася уп’ятеро нижче, ніж на Пламмерсе. Втім, зіставлення з ще менш порушеними індустріалізацією районами дало куди більш разючі результати: в тропічних областях Панами, де рослини про автомобіль ще не думають, на один мільйон частин лишайника припадає лише п’ять частин свинцю.

Як же впливає свинець, який потрапляє в рослинний організм, на його розвиток? Було встановлено, що випадають з повітря частинки цього металу серйозно уповільнюють зростання лишайників. Особливо страждає при цьому молодий лишайник, зростання якого в звичайних умовах йде швидко. Дорослі ж особини, у яких приріст тіла повинен і сам сповільнюватися, в стані переносити більше забруднення середовища свинцем, ніж молодняк, і їх зростання від цього сповільнюється мало.

Вчені також спростували одну помилку. Раніше вважалося, що зона, де автотранспорт згубно впливає на зелень, досить вузька – вона, мовляв, не має ніяких прав далі, ніж метрів на тридцять від шосе. Тепер же доведено, що концентрація свинцю, що надходить в повітря разом з вихлопними газами, впливає на рослинність навіть в трьохстах метрах від магістралі.

Заодно встановлений важливий факт: лишайники являють собою ідеальний організм для того, щоб вчасно сигналізувати про небезпеку. Вони дуже чутливі до такого роду забруднення середовища, активно поглинають свинець з повітря і зберігають його в продовження всього свого життя.

Свинець – найпоширеніший з важких металів, що входять до складу автомобільного вихлопу. Але, виявляється, лишайники чудово вміють «реєструвати» й інші шкідливі домішки – нікель, мідь, кадмій. Так що лишайники можуть ще відмінно послужити тим, хто вирішить використовувати їх як «лакмусовий папір», що повідомляє про небезпеку, яка загрожує природному середовищу.