Джміль – гудячий літун

Назва нашого сьогоднішнього героя – джмеля пішла завдяки звукам, які той зазвичай видає під час польоту, такі гудячі, хрипячі, від них і пішло давньоруське слово «чьмель», що з часом перетворилося на всім знайоме сучасне «джміль». До речі, подібним чином утворилася назва іншого всім відомого літуна – комара. Але повернемося до джмелів, кажучи науковою мовою, джміль є членистоногою комахою та відноситься до підкласу крилатих комах, сімейства справжніх бджіл, роду власне джмелів (по латині Bombus).

Опис, будова, характеристика

Джмелі вельми великі та яскраві комахи, причому цікаво, що самка джмеля більша за самця (що втім, не така вже рідкість у світі комах). Зазвичай довжина тіла самки джмеля становить від 13 до 28 мм, самця – від 7 до 24 мм. Але деякі види джмелів, як наприклад джміль степовий, можуть досягати і більших розмірів, навіть до 35 мм в довжину. Вага джмеля, якщо це матка може досягати до 0,85 м, а робочі особини будуть легше – від 0,04 до 0,6 р.

Цікавий факт – незважаючи на абсолютну маленьку вагу, джмелі є досить сильними комахами і можуть переносити вантаж рівний їх власній вазі.

Тулуб джмеля товстий і важкий, як для комахи звісно. Крила джмеля невеликі, прозорі і складаються з двох синхронно рухомих половинок. Швидкість помаху крила джмеля становить 400 помахів в секунду. А швидкість польоту джмеля може при цьому досягати 3-4 метрів в секунду.

Голова джмеля у самки дещо видовжена, у самця вона трикутної форми, з помітною пунктирною лінією на тімені і лицьовій частині.

Також у джмелів є потужні щелепи-жала, що використовуються ними при перегризанні рослинних волокон, а також для створення сот. Ще вони служать джмелю для захисту.

Очі джмеля розташовані по прямій лінії, вони не покриті ворсинками. У самців вусики довші, ніж у самок.

Важливий орган джмелів – спеціальний хоботок, що служить для збору нектару. Довжина хоботка залежить від виду джмеля і варіюється від 7 до 19 мм.

Також в черевці джмелів є жало, але тільки у самок, у самця жала немає, а на місці жала знаходяться темно-коричневі геніталії. Жало джмеля гладке, без зазубрин і невидиме в спокійному стані. Так що при укусі самка джмеля витягує жало назад і може жалити їм неодноразово подібно осам та шершням і на відміну від бджіл, що гинуть після укусу.

Також у джмелів є цілих шість лапок, при цьому у самки на зовнішній поверхні задніх гомілок є спеціальний «кошик» для збору пилку.

Забарвлення джмеля зазвичай смугасте, чорно-жовте, з білими, помаранчевими і навіть червоними кольорами. Часом зустрічаються і повністю чорні джмелі. Вчені вважають, що забарвлення джмеля створене не просто так, а пов’язана з балансом і терморегуляцією тіла комахи.

Харчування

Що їдять джмелі? Джмелі збирають пилок і нектар з багатьох рослин. А ось для годування своїх личинок використовують не тільки нектар, але й мед власного виготовлення. Джмелиний мед рідший, ніж у бджіл, світліше і не такий солодкий та пахучий.

Місцепроживання

Де живуть джмелі у природі? Мешкають джмелі практично скрізь, на всіх материках, за винятком холодної Антарктиди. Особливо поширені вони в помірних широтах, але є окремі види джмелів, що живуть навіть за полярним колом, у тундрі. Частий гість джміль в гірських районах, а от ближче до екватора, в тропіках, джмелів не так вже й багато, наприклад в лісах Амазонки мешкає всього два види джмелів. Також на початку ХХ століття деякі види садових джмелів з Європи були завезені в Австралію та Нову Зеландію, де і живуть донині.

В цілому джмелі є найбільш холодостійкими представниками родини бджіл. При тому що спекотні тропіки вони люблять не дуже, все це пов’язано з особливістю їх терморегуляції, справа в тому що нормальна температура тіла джмеля може досягати 40 градусів Цельсія, перевищуючи на 20-30 градусів температуру навколишнього середовища. Таке підвищення температури пов’язано з швидким скороченням м’язів грудей джмеля, це скорочення є джерелом його фірмового дзижчання.

Гніздо

Гнізда джмелів бувають підземними, на землі і над землею, зупинимося на них докладніше.

Гнізда під землею

Багато видів джмелів будують свої гнізда під землею, часом навіть влаштовуються в норах різних гризунів. Цікаво, що запах мишей приваблює самок джмелів. Також в мишачій нірці знаходиться багато корисного матеріалу для утеплення джмелиного гнізда: вовна, суха трава і т. д.

Гнізда на землі

Деякі види джмелів, наприклад, джміль Шренка, лісовий, польовий, будують свої гнізда на землі, в траві, під рослинами, навіть у покинутих пташиних гніздах.

Гнізда над землею

Деякі види джмелів воліють влаштовувати свої гнізда над поверхнею землі: в дуплах дерев, шпаківнях.

Форма підземних і наземних гнізд може бути різною і залежить від порожнини, використовуваної джмелями. Гнізда утеплюються сухою травою, мохом, зміцнюються воском, виділюваним джмелями з допомогою спеціальних черевних залоз. З цього воску джмелі будують восковий купол, що перешкоджає проникненню вологи, він же маскує вхід в гніздо для захисту від вторгнення непрошених гостей.

Спосіб життя

Джмелі, як й інші комахи бджолиного сімейства, є громадськими створіннями і живуть сім’ями, що складаються з:

• великих маток.
• більш дрібних робочих джмелів самок.
• джмелів самців.

Матка відповідає за відтворення потомства, хоча при її відсутності робочі самки можуть відкладати яйця. Сім’я джмелів не така велика, як бджолина, але все ж нараховує 100-200, а деколи і всі 500 особин. Життєвий цикл сім’ї джмелів дорівнює триває зазвичай з весни по осінь, після чого сім’я розпадається, частина самок йде на зимівлю, щоб по весні почати новий життєвий цикл.

У джмелиному сімействі кожен має свої певні обов’язки: робочі джмелі добувають їжу, годують личинок, облаштовують і захищають гніздо. При цьому і серед робітників джмелів також є поділ праці, так більш великі представники літають за їжею, а більш дрібні займаються годівлею личинок.

Функція самців проста і зрозуміла – запліднення самок. Матка джмеля, вона ж самка засновниця сім’ї відкладає яйця, годує личинок, загалом доглядає за потомством.

Розмноження

Розмноження джмелів має чотири стадії:

• Яйце.
• Личинка.
• Лялечка.
• Імаго (вона ж доросла особина).

З початком весни запліднена з осені матка вилітає зі свого притулку і протягом кількох тижнів активно готується до гніздування. Знайшовши підходяще для гнізда місце, матка починає будівництво. В тільки що побудованому гнізді матка відкладає 8-16 яєць, що мають витягнуту форму.

Через 3-6 діб з’являються личинки джмелів, вони швидко ростуть, харчуючись їжею, яку приносить самка.

Через 10-19 днів личинки джмелів починають плести кокон та окуклюватись. Ще через 10-18 днів молоді джмелі починають виходити з коконів, прогризаючи їх. До речі пізніше порожні кокони можуть використовуватися для зберігання меду або пилку. Після появи першого приплоду, який з’являється на 20-30 день з моменту відкладання яєць, матка вже майже не вилітає з гнізда. Обов’язки з видобутку їжі переймають її перші діти – робочі особини, які виконують й інші важливі функції.

Що стосується народжених самців, то через 3-5 днів після формування в дорослу особину, вони залишають батьківські гнізда в пошуках інших гнізд та інших маток, з якими вони восени, у шлюбний період джмелів, вступають у спарювання.

Тривалість життя

Скільки живе джміль? Життя джмелів коротке і залежить від місця джмеля в джмелиному суспільстві, так робочий джміль в середньому живе близько двох тижнів. Джмелі самці живуть близько місяця, і вмирають невдовзі після спарювання, найдовше живе самка засновниця, народжені навесні самки вмирають осіню, а народжені восени, переживають зимівлю та можуть прожити навіть цілий рік – до наступної осені.

Які джмелі не будують гнізда і не збирають нектар

Далеко не всі джмелі однаково працьовиті. Так, серед них також зустрічаються свого роду джмелі-паразити, або зозулі, не гребують захопити чужі гнізда, в тому числі і гнізда своїх джмелиних родичів. До зозуль відноситься 29 видів джмелів.

Види, фото та назви

У природі існує близько 300 різновидів джмелів, описувати їх всі ми звісно не будемо, але опишемо найбільш цікавих на наш погляд представників джмелиного світу.

Джміль луговий

Він же Bombus pratorum по латині, мешкає практично на всій території Європи, а також Азії (Казахстані, азіатської частини РФ, в тайзі, на Уралі, в Сибіру). Має маленькі розміри: самки досягають 15-17 мм в довжину, робочі особини 9-14 мм. Голову мають темну, а за нею знаходиться яскраво-жовтий комір. Цікаві тим, що саме джмелі цього виду першими вилітають навесні з зимівлі. Гніздяться на поверхні землі або в кущах.

Джміль міський

Цей джміль мешкає на всій території Євразії, від Ірландії на Заході до Сахаліну на Сході. Дуже маленький представник, довжина тіла самки – 10-22 мм, робітників – 9-15 мм. Відрізняється рудою грудкою, а на черевці має чорну перев’язь і білий кінчик.

Джміль степовий

Є досить великим представником джмелиного сімейства, довжина тіла самок досягає 32-35 мм. Має майже квадратні щоки. Забарвлення джмеля степового блідо-сірувато-жовте з чорним перев’язом між крилами. Мешкає цей джміль у Східній Європі, в тому числі в Україні, в Малій Азії, Північному Ірані, Закавказзі. Віддає перевагу джміль степовий рівнинні, передгірних та гірським степам. Гнізда влаштовує у норах гризунів в землі. Занесений в Червону книгу України.

Джміль підземний

Цей джміль відрізняється довгим хоботком, як і подовженим тілом і любов’ю до тепла. Поширений в Євразії, від Великобританії до Уралу. Жовтий колір цього джмеля тьмяніше, ніж у інших видів джмелів. Має середні розміри: самки досягають 19-22 мм, робочі особини 11-18 мм. Цікаво, що підземний джміль був одним з чотирьох видів джмелів завезений з Англії в Нову Зеландію з метою запилення тамтешньої конюшини. Гнізда як це випливає з його назви, влаштовує під землею.

Джміль моховий

Мешкає по широкому ареалу: Євразія, майже скрізь, крім заполярних районів. Розміри досягають 18-22 мм, робочі особини 10-15 мм. Має яскравий жовто-золотистий колір і помаранчеву спинку. Будує гнізда наземного типу.

Джміль земляний

Цей джміль відрізняється спинкою з рудувато-чорним перев’язом і чорним верхом грудей. Самки досягають 19-23 мм в довжину, робочі особини 11-17 мм. Мешкають в Європі, передній Азії і у північно-західній Африці. Цікаво, що наприкінці ХХ століття була розроблена методика промислового розведення даного виду джмелів. Справа в тому, що джміль земляний приносить чималу користь, допомагаючи запиленню різних сільськогосподарських культур (серед них помідори, баклажани, огірки, перець, суниця).

Джміль вірменський

Рідкісний представник джмелиного царства, у багатьох країнах, в тому числі у нас в Україні занесений в червону книгу. Мешкає в Східній Європі і Малій Азії. Довжина тіла цього джмеля становить 21-32 мм Має коричневі крила і витягнуті щоки.

Джміль лісовий

Маленький представник джмелиного царства, з дещо більш тьмяним забарвленням ніж у інших джмелів. Любить тепло, живе в суходільних луках лісостепів. Гнізда будує на поверхні землі з трави і моху, втім, іноді використовуючи в якості гнізд прогріті сонцем нори гризунів.

Садовий джміль

Також як і джміль підземний у свій час був завезений англійцями в Нову Зеландію, де й мешкає по сьогодні. А крім цього зустріти садового джмеля можна по широкому ареалу від Англії до Сибіру. Матка має 18-24 мм в довжину, робочі особини 11-16 мм. Грудка цього джмеля жовтого кольору з чорною смугою між крилами. Також є володарем досить довгого хоботка і гніздиться під землею, у старих норах, залишених гризунами.

Джміль звичайний

Мешкає на заході Європи, занесений в червону книгу. Має чорне забарвлення з двома жовтими смужками.

Укус та його наслідки

В цілому джміль миролюбна комаха, сам він ніколи не нападає, а вкусити може лише захищаючись. Тим не менш, укус джмеля слабкий, це вам не шершень. Жала в тілі не залишається, джміль забирає його собі назад, а ось отрута, що випускається з жала при укусі може викликати неприємні відчуття: свербіж, біль, почервоніння, опухлість, в гіршому випадку вони можуть тривати кілька днів. Але і це в рідкісних випадках, так як для більшості здорових людей джмелина отрута безпечна.

Що робити в домашніх умовах, якщо вкусив джміль

Зрозуміло, краще всього просто не допустити укусу джмеля, для цього лише треба не намагатися взяти джмеля в руки, а на природі стежити, щоб випадково не сісти на джмеля своїм «м’яким місцем». Але якщо все ж укус джмеля трапився, тоді перша допомога повинна бути наступною:

Вкушене місце потрібно продезінфікувати антисептиком, спиртом або водою з милом.
• Накласти холодний компрес на вкушене місце.
• Ні в якому разі після укусу не вживати алкоголь.
• Свербіж, якщо він є, можна зняти антигістамінним засобом: супрастином, кларитином, зиртеком і т. д.

Користь

Як ми вже писали вище, джмелі є дуже майстерними запилювачами багатьох сільськогосподарських рослин, часом вони здійснюю перехресне запилення в п’ять разів швидше, ніж бджоли.

Вороги

Великими ворогами джмелів є мурахи, що крадуть мед у самки, викрадають яйця і личинки джмелів. Щоб уберегтися від мурах джмелі будують свої гнізда над землею, подалі від мурашників.

Ще одними ворогами джмелів є оси та мухи-конопіди, що також крадуть джмелиний мед і поїдають розплід. Деякі птахи, як наприклад, золотиста щурка, поїдають джмелів, скльовуючи їх.

Цікаві факти

Джемелводство – важлива галузь сільського господарство, розведення джмелів активно практикують для підвищення врожайності сільськогосподарських культур.
• Раніше вважалося, що відповідно до законів аеродинаміки джміль просто не здатний літати і його польоти, здавалося б, всупереч законам фізики, дивували вчених. Тим не менш, такий собі Чжен Джейн Ван, фізик з Корнельського університету в США зміг пояснити механізм польоту джмеля згідно принципам аеродинаміки.
• У ранкові години в джмелиному гнізді з’являється цікавий персонаж, так званий джміль-трубач, який сильно гуде. Раніше вважалося, що таким чином він піднімає своїх родичів на роботу. Але пізніше виявилося, що таким нехитрим чином (за допомогою роботи грудних м’язів) цей джміль просто зігрівається в передранковий, самий холодний час.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Сторінка про автора