Пернаті архітектори

Гніздо важить дві тонни! І вибудував його не якийсь велетень, а білий лелека. Так само як і білоголовий орлан, він все життя надбудовує своє гніздо, щороку, додаючи все нові і нові гілки і прути. Поступово воно перетворюється на громіздке спорудження. Одне з таких гнізд мало у висоту чотири метри і завширшки два з половиною. Тридцять шість років будували його птахи, поки, нарешті, воно не завалилося на землю разом з деревом під час урагану. В іншому знаменитому гнізді, яке було побудовано білим лелекою в 1549 році, і зараз живуть птахи. А у зуйка гніздо – «без гнізда». Жовтуваті, з темними прогалинками і цятками яєчка лежать прямо на піску або серед гальки. Але спробуйте відшукати їх – це вам навряд чи вдасться. Забарвлення яєць так зливається з оточуючими камінчиками, що вони абсолютно непомітні. На Землі живе понад 8 тисяч видів птахів, і кожен птах будує своє гніздо по-своєму.

У далекі від нас часи, коли птахи тільки пішли від рептилій, вони, мабуть, ще не могли насиджувати яйця, зігріваючи їх своїм теплом. Можливо, вони закопували яйця в грунт, перемішаний з гнилою деревиною. Адже коли деревина гниє, вона сильно нагрівається. А може бути, залишали яйця просто на осонні. У цьому немає нічого неможливого. І в наші дні так виводять потомство не тільки багато рептилій, а й птахи. Одні з них викопують в піску неглибоку ямку, в яку самка відкладає яйце, інші будують гігантські земляні гнізда-насипи.

Йшов час. Птахам все легше вдавалося зберігати тепло свого тіла постійним. Пернаті почали самі насиджувати яйця, і птахів ставало все більше і більше. Це і зрозуміло. Зародки в яйцях рептилій розвиваються іноді місяцями, а у птахів потомство виводиться за кілька тижнів. І чим коротше робився період насиджування, тим менше гинуло птахів від хижаків. Напевно, і сам спосіб насиджування виник від того, що птахи стали охороняти яйця, прикриваючи їх своїм тілом.

Перше гніздо було дуже примітивним: просте поглиблення в землі, де без жодної підстилки лежали яйця. Поступово гніздо ускладнювалося. Птахи стали вистилати дно ямки різними травинками, збираючи їх поблизу, пухом, пір’їнками. З’явилися стінки зі сплетених гілочок.

Навчилися птахи ховати від хижаків свої гнізда в дуплах, норах і печерах. Майстрували їх на стрімких стінах круч, скель, будівель. Зміцнити гнізда на таких кручах було важко, і різні птахи робили це по-своєму. Стали птахи рятувати свої яйця і від затоплень, споруджуючи гнізда на купині або ладуючи з бруду гніздо-башточку з лотком на вершині.

І ще одним вмінням обзавелися птахи: захищати своє потомство від холоду та вітру. З вітряної сторони робили вони гніздо більш міцним, а в холодну погоду утеплювали його мохом. Але іноді птахам більше клопоту доставляло сонце, а не холод, от і стали пернаті будувати криті гнізда. Дах просто необхідний для життя маленьких птахів: опинившись під прямими променями тропічного сонця, вони швидко гинули.

Цікаво, що криті гнізда птахи робили завжди однаково. Спочатку будували рівну площадку, потім споруджували на ній бічні стіни, а потім вже зводили дах. Така послідовність не випадкова. Вона свідчить про те, що будівництво критих гнізд розвинулося поступово. Все це відбувалося в процесі еволюції. Ось чому так багато самих різних гнізд.

У важкодоступних хащах можна знайти підвішене на кущах в одному-двох метрах від землі гніздо. Його господиня – довгохвоста синиця. Шість тижнів з моху, волоса, лишайників, пір’я і павукової павутини споруджує вона свій «дім». Дві тисячі пір’їн потрібно для такого гнізда! У ньому синиця відкладає білі, з червоними крапками яйця і виводить два рази за літо по сім-дванадцять пташенят.

Трогони, якамари і деякі папуги ховають свої гнізда в чужих «квартирах». Птахи риють їх … в термітнику. У міру того як вони це роблять, комахи тут же зводять нові стіни, відгороджуючись від непрошених гостей. Зрештою, утворюється довгий коридор, і між птахом і комахами ніякого спілкування немає. Більше того, багато птахів, які живуть у гніздах суспільних комах, зазвичай їх не їдять.

Ви, мабуть, чули про їстівне «Ластівчине гніздо». Правда, це гніздо стрижів-саланганів, яких неправильно називають ластівками. Ці швидкокрилі пташки гніздяться на скелястих узбережжях Тихого океану. Їжі їм вистачає: вітри, що дмуть з суші виносять багато дрібної живності. А прибережні скелі – хороша опора для гнізда. Тільки з будівельним матеріалом у них погано: у морі не збереш пір’їнок і гілочок. Тим більше птахам, пристосованим до польотів над гладдю океану, важко літати над землею. Тому у саланганів твердіюча на повітрі слина стала основним будівельним матеріалом. Будують своє маленьке гніздо ці птахи близько сорока днів.

Дивовижні гнізда споруджують африканські ткачики. Їх «багатоповерховий будинок» схожий на стіг сіна на дереві. Гніздо буває до двох метрів в товщину і до п’яти метрів у діаметрі. Зверху плоске і, як решето, усіяне десятками окремих камер. У кожної пари ткачиків своя «квартира», а у самців ще й окрема «спальня». Деякі птахи ховають свої квартири під щільним покривом гілок колючих дерев. Так, один з ткачиків будує над гніздом укриття з колючок, а інший прославився тим, що захищає вхід у своє гніздо колючими прутиками. Серед хижаків, які люблять поласувати пташенятами, найбільше змій, особливо в тропіках. Тому деякі ткачики будують криті гнізда з довгим вхідним коридором. Одного разу вчені спостерігали в Східній Африці, як зелена деревна змія намагалася витягнути пташенят з такого гнізда. По довгій гілці вона дісталася до нього, але так і не змогла пробратися через вузький трубчастий вхід, довжина якого була тридцять сантиметрів.

Сови самі не будують гнізда, а займають чужі, вже готові, і ведуть себе в них як вдома. А сокіл кібчик забирає гнізда у грака або ворони. Величезні гнізда-насипи споруджують сорні кури, або великоноги. Зозуля, як відомо, відкладає яйця в чужі гнізда. При цьому вона не замислюється, як її майбутнє пташеня буде вилітати з нього. Своє гніздо очеретянка підвішує над водою в хащах очеретів. І коли зозуленя намагається вилетіти з гнізда, воно часто заплутується в очеретах і падає у воду. З води воно, звичайно, вибратися не може і гине.

Одного разу вчені бачили, як на шляху струмка з холодною, як лід, водою опинилося гніздо пінгвіна. Його господар безперервно нахилявся вперед, збираючи каміння і напівзатоплені яйця. Наступного дня пінгвіняче гніздо було вже вище рівня води, і, очевидно, пізніше з яєць благополучно вивелись пташенята. Імператорський пінгвін, який розмножується в Антарктиді, взимку зовсім не має гнізда. Своє єдине яйце він зберігає на ногах, прикриваючи його зверху складкою живота.

Дивом будівельної техніки можна назвати гніздо пічника. Зазвичай це кругла куля рази в два більше футбольного м’яча, зліплена з бруду і скріплена корінням і волокнами. Спереду – вхідний отвір у вигляді арки. Гніздо дуже нагадує зменшену модель старовинної печі для випічки хліба, за що і пташку назвали пічником. Усередині гніздо нагадує раковину равлика. Від вхідного отвору вліво йде прохід, повторюючи вигин зовнішньої стіни. Не доходячи до входу з протилежного боку, він згинається і веде до просторого кулястого приміщення, дно якого акуратно вистелено травою і пір’ям. Наскільки зовнішня поверхня гнізда нерівна і шорстка, настільки внутрішня – гладка. Стінки проходу і кімнатки немов поліровані. Навіть дивно, що маленька пташка за допомогою одного тільки дзьоба може створювати таке велике і складне спорудження.