Як кити годують своїх дитинчат?

Питання не пусте, і на цей рахунок досі серед вчених існують різні думки. Справа в тому, що живучи у воді, кити більшу частину часу занурені в неї повністю. Але навіть коли вони піднімаються до поверхні, то значна частина тіла залишається у них під водою. Зазвичай висовується лише дихало, та на мить показується частина масивної спини.

А ще у китоподібних немає м’яких губ, якими всі ссавці на землі захоплюють сосок матері. Значить, кит, по-перше, не може сам смоктати материнське молоко, а по-друге, при годуванні неминуче повинен насьорбатись морської води через неможливість герметично захопити сосок.

Але виявилося, що китиха-мама сама впорскує молоко в рот своєму малюку за допомогою особливих кільцевих м’язів, що охоплюють молочну залозу. Маленькому киту доводиться ковтати струмінь, що надходить з напором, придатним для хорошого пожежного рукава. У всякому разі, за свідченням відомого фахівця з китоподібних Б. Зенковича, струмінь молока, що б’є з соска китихи, пронизує воду на відстані не менше двох метрів. Б. Зенкович вважає, що при годуванні молоко впорскується з такою ж, якщо не з більшою силою.

Ну, а як же йде справа з морською водою, яка була б в раціоні немовляти абсолютно зайвою?

Якось вчений С. Будиленко, ведучи спостереження за морем з вертольота, виявив предмет, що дивним чином стирчить з води, спершу він здався йому шматком дерева. Він попросив льотчика опуститися нижче і, на свій подив, побачив самку горбатого кита, яка вниз, головою стояла вертикально у воді, виставивши наверх соски вимені. Біля неї, припавши до матері, плавало дитинча. Простоявши в такому положенні хвилини півтори-дві, китиха перекинулася, пустила кілька фонтанів, після чого пішла головою у воду і зайняла попереднє положення.

Так, принаймні, один вид китів, горбачі, самі розкрили секрет своєї «молочної кухні».