Мурахи – розбійники
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Новітні ентомологічні дослідження дещо розвінчали славу мурах, цих, за сформованим уявленням, трудівників, що «не покладають рук». Виявляється, і в їхньому товаристві знаходиться місце для нероб, і серед них є чимало любителів поживитися за чужий рахунок.
Йдеться про дуже маленьких мурашок – паразитів або, як їх називають, «мурашок-розбійників», що вторгаються в чужі поселення і пожирають заготовлені господарями запаси. Вони будують свої «злодійські кубла» прямо всередині поселень мурах іншого виду, і їх житла так малі, що шукаючий відплати розлючений «потерпілий» просто не може туди проникнути.
Деякі з них являються під виглядом «дружнього візиту» і поселяються в добре організованій мурашиній державі. Незабаром вони забирають керівництво в свої руки і перетворюють господарів в рабів, примушуючи їх працювати на себе.
Коли ж виникає небезпека, що раби вимруть, окупанти укладають угоду з самкою – царицею, і вона починає піклуватися про виведення молодняка. Якщо це чому-небудь не вдається, загарбники нападають на сусідній мурашник.
На південному заході Європи водиться порода мурах, самка яких поселяється в житло мурах іншого виду. Вона пробирається до цариці, нападає на неї і укусами в потилицю вбиває. Нерідко вбивство матки триває кілька днів, і цікаво, що піддані не поспішають до неї на допомогу.
Після смерті матки осиротілий мурашник визнає вбивцю своєю новою царицею, і «вірні піддані» з колишньою любов’ю і турботою виводять з відкладених нею яєць нових паразитів (відбувається справжній палацовий переворот в мурашиному царстві). І, якщо в потомстві колишньої матки кількість робочих мурах превалювала, то тут їх значно менше.
Дослідникам вдалося також розшифрувати значення сигналів тривоги, прийнятих у мурах. Виявилося, що існують три види сигналів, що застосовуються в різних ситуаціях. Тремтінням тулуба мураха сповіщає про зміну погоди та подає знак мурашкам-нянькам прибирати кокони в приміщення.
Збуджена біганина, дотик вусиками або головою говорять про те, що знайдена велика здобич і потрібна допомога, щоб перенести її. Сигналом найбільшої небезпеки, адресованої до всього населення мурашника і особливо до тих, хто зайнятий надзвичайно важливим завданням і не повинен реагувати на два перших сигнали, є крапелька мурашиної кислоти, що виділяється нижньощелепними залозами, різкий запах якої привертає всіх мурах, які працюють далеко від мурашника. Це спостереження підтверджувалося штучно: варто було тільки спорскати в мурашник крапельку цієї кислоти, і всі мешканці починали вести себе, як при появі серйозної небезпеки.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.