Палеоклімат Землі та життя на Марсі
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Від чого залежить температура планет, у яких практично немає власних джерел тепла? Від різниці енергії, що надходить до них від Сонця, і енергії, випромінюваної ними назад, в космічний простір. Якщо атмосфера затримує частину енергії, випромінюваної планетою, виникає так званий парниковий ефект, і температура на планеті підвищується.
Американські вчені Карл Саган і Джордж Маллен змоделювали палеоклімат Землі, враховуючи ті зміни сонячної активності, в результаті яких яскравість Сонця збільшилася за геологічну епоху на 40 відсотків.
Однак, як припускають американські вчені, клімат Землі в епоху меншої яскравості Сонця аж ніяк не був холоднішим: протягом майже всієї історії нашої планети глобальна температура знаходиться між точками замерзання і кипіння морської води.
Щоб в умовах меншої яскравості Сонця могла бути така температура, необхідний більший парниковий ефект, ніж нині. Значить, в атмосфері була присутня якась складова частина, якої зараз в ній немає. На думку вчених, це аміак. Навіть мікроскопічні домішки його – наприклад, кілька частин на мільйон – могли викликати в середню кембрійську епоху значний парниковий ефект.
Незалежно від того, як виглядало минуле Землі, американські вчені обіцяють їй мало приємного в майбутньому, правда, досить віддаленому. У міру збільшення яскравості Сонця, припускають вони, існуюча атмосферна система буде порушена, парниковий ефект вийде з-під контролю, і через 3-4,5 мільярда років атмосфера планети буде складатися повністю з парів води, а тиск на той час в 300 разів перевищить нинішній.
Але навіть з цього, здавалося б, безнадійного становища є вихід. Справа в тому, що Марс, володіючи меншою, ніж Земля, масою, в минулому не міг утримати в своїй атмосфері значну кількість важких газів. У перший мільярд років свого існування Марс пройшов таку стадію, коли його температура була близька до точки замерзання морської води; можливо, саме в цей час там і виникло життя. Потім розвиток Марса пішов дуже швидко і призвів до вельми слабкого парникового ефекту – до посушливого клімату і дуже сильних коливань температури. В майбутньому ті ж самі причини, які виведуть з-під контролю парниковий ефект на Землі, створять на Марсі цілком прийнятні для життя умови.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.