Чи можна виміряти почуття?
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Відповідь на це питання спробувала недавно дати комплексна група, що складалася з фахівців з електроніки, психології та медицині і очолювана доктором Гері Е. Шварцем з Гарвардського університету.
Спочатку дослідники виділили шість основних емоційних станів, властивих людині: радість, гнів, сум, здивування, страх і незадоволення. У звичайному житті далеко не всякий з цих станів завжди і чітко супроводжується, скажімо, похмурими складками на лобі або посмішкою від вуха до вуха. Швидкою, скороминущою хмаркою найчастіше миготять на обличчі зовнішні ознаки наших почуттів, і спостерігач в більшості випадків не встигає їх зафіксувати.
Тепер же вдалося створити електронний прилад, який, отримавши від електродів, прикріплених до лиця спостережуваної людини, в «стратегічних» її точках, сигнал про рух крихітних м’язів, негайно його реєструє.
Експеримент проводили з двадцятьма чотирма жінками. Недарма ж вважають, що у слабкої статі емоції виражені якраз сильно, і в початковій стадії експерименту це полегшувало завдання. Щоб не ігнорувати природний, первісний фон, щоб привести всіх до «спільного знаменника», половину піддослідних взяли з тих, хто в психологічному відношенні в цей час був цілком «в нормі». Шість жінок відчували в той період невелике відчуття депресії, або пригніченого настрою, і стільки ж було в сильно пригніченому стані духу, так що, якби не умови досліду, їм потрібно було б давати ліки.
Прикріпивши електроди, кожну з жінок попросили уявити собі якусь подію, пережиту нею в недалекому минулому і таку, що викликала тоді радість. Потім – те ж, пов’язане з сумом, потім – з гнівом… Кожен раз найдрібніші, непомітні оку навіть досвідченого психолога рухи лицьових м’язів чітко фіксувалися чуйним приладом. Криві, отримані при одній з емоцій, рішуче відрізнялися від кривих, властивих всім іншим душевним станам.
Цікавими виявилися і відмінності, пов’язані з фоном. Як і припускали, у тих, хто перебував в стані депресії, посмішка, навіть коли піддослідна викликала в своїй пам’яті щось дуже приємне, була виражена слабше, ніж у тих, хто був «в нормі». І різницю цю легко можна було виміряти і виразити в цифрах!
Нарешті з’явилася надія, що замість розпливчастого, суб’єктивного почуття, що відчувається пацієнтом і суб’єктивно сприйнятого лікарем «почуття розрідженості» або «неадекватної реакції веселощів» лікар зможе записати в історію хвороби кілька цифр, відповідних загальновизнаній шкалі людських емоцій.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.