Навіщо людині сон
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Популярна розповідь про сучасні наукові дослідження – важке завдання. Воно особливо важке, коли йдеться про явища маловивчені, спірні, з приводу яких у фахівців немає загальноприйнятої думки. Саме про такого роду явища йдеться в нарисі Ж. Жиро. Відомо, що протягом століть сновидіння людини служили основою численних забобонів. Тлумачення сновидінь зайняло чільне місце і в уявленнях про психічну діяльність людини, наприклад, в теорії психолога 3. Фрейда.
На думку Павлова, сон являє собою стан загального гальмування значної маси нервових клітин кори і підкіркових утворень головного мозку. Це гальмування представляє абсолютно необхідний період відпочинку, «профілактичного ремонту» нервових клітин, що втомилися під час неспання. Сновидіння, по І. П. Павлову, є пробудження, розгальмовування певних нервових зв’язків, визначених клітинних груп, що зберігають сліди вражень, отриманих бадьорим суб’єктом. Аналізу фізіологічних механізмів сну і сновидінь з позицій павлівської школи присвятив свою книгу учень Павлова проф. Ф. П. Майоров.
Відкриття і все більш інтенсивне вивчення функцій так званої ретикулярної формації мозку змусило вчених суттєво доповнити уявлення про механізми сну. До числа дослідників, що успішно працюють у цій галузі, належить і доктор М. Жуве. Однак вельми багато експериментальних фактів продовжують залишатися предметом наукової дискусії. Так, розлад функцій нервової системи при частих пробудженнях може наступити не тому, що людина позбавляється сновидінь (як про це йдеться в нарисі Ж. Жиро), а тому, що її сон порушується і перестає бути повноцінним відпочинком, людина при цьому знаходиться в постійній тривозі і очікуванні все нових і нових пробуджень.
Навряд чи правильно говорити про «центр сновидінь» в ретикулярній формації мозку. Нервові імпульси, що йдуть з ретикулярної формації, безперечно, мають потужний вплив на кору великих півкуль, але саме кора, а не ретикулярна формація, за існуючими уявленнями, служить хранителем тих зорових, слухових і т. д. вражень, які людина отримує під час неспання і які складають зміст сновидінь. Ми вже не говоримо про той регулюючий вплив, який кора робить на діяльність самої ретикулярної формації, як це випливає з дослідів багатьох вчених, в тому числі доктора М. Жуве.
Довгий час вважалося, що сновидіння свідчать про більш поверхневий сон в порівнянні з глибоким сном без сновидінь. Зауважимо, що численні спостереження фізіологів і лікарів солідно підкріплюють цю точку зору. В останні роки результати деяких експериментів змушують засумніватися в її справедливості. Справді, адже тварина (а почасти і людина), перебуваючи у сні, відпочиваючи, повинні зберігати готовність до швидкого пробудження при сигналах, досить сильних або біологічно важливих: шум ворога, що наближається, плач дитини, зміна навколишньої температури і т. д. Це пробудження, за поглядами І. П. Павлова, забезпечується спеціальними «сторожовими пунктами» в корі великих півкуль мозку.
Чи не відволікають сновидіння від сприйняття зовнішніх сигналів під час сну, створюючи в мозку своєрідний «внутрішній шум», чи перешкоджають сни вартовій службі «сторожових пунктів»? Ці питання все наполегливіше встають перед фізіологами, що вивчають електрографічні прояви різних стадій сну.
Як може переконатися читач, питання «Навіщо людині сни?» поки залишається без відповіді. Вченим належить велика і напружена робота з розкриття тисячолітньої таємниці сновидінь.
Автор: П. Симонов.