Нестаріючі довгожителі
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
У віддаленому майбутньому, якщо вірити науково-фантастичним романам, постарілу людину будуть просто постачати молодою оболонкою. Фантастика фантастикою, а сучасна медицина робить багато для того, щоб якомога далі відсунути старість, як можна довше зберігати здоров’я людини, її здатність займатися активною працею. Навіть є спеціальна наука – геронтологія, яка вивчає старіння організму. Але вікові зміни зачіпають не тільки зовнішність людини та її фізичні здібності – з роками відбуваються глибокі зміни і в її духовній сфері, в сфері вищої нервової діяльності.
З віком у людини нерідко слабшає так званий орієнтовний рефлекс. Несподівано щось побачивши або почувши, ми здригаємось і на мить завмираємо: ми, як і наші далекі предки, мимоволі готуємося до того, щоб в разі, якщо нове загрожує бідою, втікати або захищатися.
Повторно побачивши або почувши те ж саме, ми, природно, хвилюємося вже менше, а в якийсь момент і зовсім перестанемо реагувати на подразник. Тоді і говорять про згасання орієнтовного рефлексу.
Так ось, як показали дослідження, у людини з віком характер орієнтовного рефлексу і, головне, швидкість його згасання істотно змінюються.
В експериментах брала участь група практично здорових осіб у віці від 20 до 102 років, за об’єктивними показниками, наприклад енцефалографічними та електрокардіографічними, у них вивчалася реакція на несподіваний світловий або звуковий подразники.
Перш за все, з’ясувалося, що люди навіть одного віку вельми різняться за швидкістю, з якою вони перестають звертати увагу на подразник: якщо у одних орієнтовний рефлекс не згасав навіть після 10-15 послідовних дослідів, то у інших він зникав через чотири – сім перевірок, а треті взагалі ніяк з самого початку не реагували на подразник. Потім було встановлено, що з віком швидкість згасання орієнтовного рефлексу закономірно зростає.
Але абсолютно несподівано виявилося, що у найстаріших представників людського роду, які брали участь в експерименті, орієнтовний рефлекс часом так само довго не згасає, як і у наймолодших.
Що це означає? Що після якогось вікового рубежу молодість повертається? Або що до глибокої старості найчастіше доживають ті люди, які не перестають цікавитися навколишнім світом?
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.