Невагомість та морська хвороба
Відомо, що морська хвороба – це доля людини. Лише у небагатьох тварин вдається викликати її подобу. Фізіологічні механізми морської хвороби вчені досліджують ще з початку 19-го століття. Відомо, що одних людей «закачати» практично неможливо, інші легко «закочуються». Одні не переносять коливання, інші – обертання, третіх нудить і при хитанні і при обертанні. Одні звикають до цих впливів, а інші звикнути не можуть. Англійський адмірал Нельсон, який провів на кораблях значну частину життя, страждав від морської хвороби, що, втім, не заважало йому бути відмінним флотоводцем.
Встановлено, що головна роль у розвитку морської хвороби належить вестибулярному апарату. Якщо його дратувати, то з’являються нудота, блювота, потовиділення, слабкість. Лікарі з’ясували, що ці явища не виникають при закачуванні глухих від народження, у яких вестибулярний апарат недорозвинений (у цих людей одночасно недорозвинений і слуховий апарат, розташований поруч з вестибулярним у внутрішньому вусі). До речі, американські вчені обговорювали питання про те, чи не повинні саме ці люди бути космонавтами.
Проблемі закачування присвячено величезну кількість наукових робіт, але до сих пір вчені не відповіли на, здавалося б, просте запитання: який зв’язок між вестибулярним апаратом і порушеннями в діяльності внутрішніх органів, що виникають при його подразненні, інакше кажучи, чому нудить при закачуванні? Поки на цей рахунок є лише гіпотези.
Напевно, через це медицина досі не володіє в своєму розпорядженні надійними засобами проти морської хвороби. Правда, японські вчені нещодавно запропонували цікавий спосіб боротьби з нею. Моряку, який не переносить качку, вводиться в кров слабкий розчин соди. Через кілька днів у нього виникає незвичайна витривалість до закачування, і вона тримається кілька місяців. Як при цьому діє сода, перешкоджаючи розвитку морської хвороби, для вчених поки загадка.
Далі буде.
Автор: А. Кітавет-Смик.