Вітамін С та синергетика

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Які тільки дифірамби не заспівані на адресу аскорбінової кислоти! Про неї пишуть наукові трактати, вигадують проникливі вірші. Її прописують проти нежиті, а також від усіх напастей. Але не перестає дивувати це звичне зілля весь вчений світ.

Співробітники київського Інституту фізичної хімії перевіряли одного разу в експерименті, як йде окислення аскорбінової кислоти у присутності каталізатора — сполук міді. Ну, здавалося б, чого простіше — згоряє вітамін у кисні, і все тут.

Однак у деяких умовах ця реакція йшла не як зазвичай, а коливальному режимі. Періодично змінювалися концентрації і кисню, і каталізатора, хоча їхній вихідний зміст був строго заданим. Цікаво, що ці різні концентрації виявлялися розділеними не лише у часі, а й у просторі. Таким чином, вчені стали свідками утворення певних просторових структур — зон, що самопідтримуються, у розчині з різним вмістом цих самих речовин.

Отже, відбулася самоорганізація макроскопічної структури із хімічного хаосу реакції. Явище, отже, вийшло з рамок фізикохімії і потребує тепер оцінки з боку синергетики.

Поки ясно одне: коливання мають характер хімічних змін, а не, наприклад, дифузійних, що виникають через можливе перемішування компонентів у розчині.

Свідченням цього є періодичне поглинання світла каталізатором у абсолютно прозорому розчині. Так що, ковтаючи в черговий раз таблетку вітаміну С, непогано ще раз задуматися про незбагненні поки шляхи самоорганізації матерії.