Астероїд – наш сусід

У ніч на 7 січня 1976 року молодого астронома Елінор Хелін чекала вдача. У темному Каліфорнійському небі вона несподівано виявила щось, що не значиться ні в одному довіднику. Скептично налаштовані колеги-чоловіки спершу було назвали це небесне тіло «швидким рухомим об’єктом 1976 АА» але незабаром, згнітивши серце, підтвердили: відкритий не відомий науці астероїд.

Взагалі-то, малих планет відомо безліч. Навіть якщо рахувати тільки найбільші з них, з поперечником в десятки кілометрів, то їх вже відкрили кілька сотень. Але астероїд Хелін – особливий. Справа в тому, що це — найближчий сусід Землі, крім Місяця, зрозуміло. Вся його орбіта цілком проходить всередині орбіти нашої планети, так що далеко від нас він взагалі нікуди не йде.

До 1932 року, коли Гейдельберзький астроном Карл Рейнмут відкрив астероїд Аполлон, таких взагалі не знали. Навіть і при теперішніх, куди більш досконалих методах спостереження, їх нарахували всього два десятки. Але, більш того, астероїд Хелін — другий відомий науці, чия найвіддаленіша від Сонця точка теж лежить в околицях нашої планети, а не десь між орбітами Марса і Юпітера, в області гіпотетичної планети Фаетон, нібито розваленої колись і такої, що породила всі астероїди. Так що з’явився аргумент в суперечці про Батьківщину інших «планеток».

Підхопивши естафету Хелін, астрономи Арізонського університету і Смітсоніанської обсерваторії встановили: це небесне тіло являє собою темно-забарвлений «камінь» діаметром метрів вісімсот. Ось чому і на невеликій відстані (що таке 18 мільйонів кілометрів в астрономії!) його досі ніхто не зміг розгледіти.

Хоча орбіти нашої планети і об’єкта Хелін близькі, але рухаються ці два небесних тіла по них, звичайно, не синхронно. Тому так щільно сходитися їм вдається лише раз на два десятки років. Сходитися? А ну як таке побачення закінчиться зіткненням? Що ж, на думку відомого математика Юджина М. Шумейкера, таке аж ніяк не виключено. Імовірність: один раз на двадцять чотири мільйони років.

Втім, нехай нескоро, але майже напевно. Значить, потрібно уявити собі наслідки.

Ось, наприклад, двадцятип’ятикілометровий кратер Рис в Європі або кратер Босумтві в Гані, діаметр якого близько десяти кілометрів. Ці астроблеми – а це значить «зоряні рани» Землі – заподіяні небесними тілами, що за розміром, ймовірно, не дуже відрізняються від «об’єкта Хелін». Так що зовсім непогано усвідомлювати, що мине чимало мільйонів років, поки ця подія стане вельми ймовірною.

Астрономи Гавайського університету взяли на себе питання «геології» цього астероїда. Виконані ними спектрограми показали, з чого він складається. З’ясувалося, що склад його близький до так званих вуглистих хондритів — метеоритів, що містять від двох до чотирьох відсотків вуглецю. Але точніше поки сказати не можна. Може бути навіть, цей астероїд – уламок ядра розсипаної комети. Тоді вивчити його було б особливо цікаво, адже про комети ми ще дуже мало знаємо!