Чи була Земля окільцьованою?

Науковий співробітник Центру космічних польотів імені Годдарда в штаті Меріленд Джон О’Кіф висловив припущення, що аж до моменту, віддаленого від нас на 34 мільйони років Земля, подібно нинішньому Сатурну, була оточена кільцем дрібних небесних тіл. Відомо, що як раз в цей час на нашу планету обрушилася злива дрібних метеоритів, які залишили на Землі поля так званих тектитів – крихітних скляних кулястих тіл, що носять явні сліди оплавлення при польоті через атмосферу з космічною швидкістю. Одна з найбільших таких злив «посіяла» майже 10 мільярдів тонн тектитів в Північній Америці і в Тихому океані.

Джон О’Кіф вважає, що інша значна частина тектитів тоді не потрапила на Землю і утворила навколо неї кільце з найдрібніших уламків матерії. Тінь такого кільця, що відкидається на планету в зимовий сезон кожної півкулі, повинна була призводити до зниження зимової температури, залишаючи річну на колишньому рівні. Згідно з підрахунками, зимова температура повинна була впасти на 20 градусів. Це збігається з думкою палеокліматологів, які встановили, що приблизно в цей час відбулося похолодання.

Зразки донних осадових порід, взяті в різних районах океану, вказують, що як раз 34 мільйони років тому відбулося швидке вимирання двох третин усіх видів радіолярій (одноклітинних морських тварин), що населяли Землю.

Джон О’Кіф вважає всі ці події пов’язаними між собою, а їх причиною називає тектітну зливу, що обрушилася тоді на планету. Автор цієї гіпотези належить до числа астрономів, які наполягають на неземному походженні тектитів, можливим джерелом яких вони вважають виверження на Місяці. Інша ж група фахівців вважає, що тектіти могли утворюватися при падінні великого метеорита в піщаній області Землі і «вихлюпування» його ударом розплавлених порід місцевого походження, які потім випадали назад на поверхню нашої планети.

Ця суперечка йде давно, але гіпотеза Джона О’Кіфа, здається, почала схиляти чашу терезів на користь того, що тектіти, – дійсно, не «земляни», а космічні гості.