Марс: новий рубіж
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
За часів холодної війни космічна гонка між США і СРСР розгорілася не на жарт. У цього політичного протистояння була і позитивна сторона – суперництво стимулює розвиватися, і не спочивати на лаврах. Та, після розпаду Радянського Союзу у Росії довгий час не було грошей на подальший розвиток космічної програми, а в американців пропало бажання витрачати гроші на освоєння космосу. А навіщо, якщо рядовим споживачам важливіше розробка нових видів губної помади?
Зараз же ситуація знову змінюється. На арену вийшли нові великі гравці – Євросоюз, Індія, Китай. Звичайно, їм поки не під силу змагатися ні з НАСА, ні з “Роскосмосом”, але ще трохи, і вони почнуть наступати суперникам на п’яти. Очевидно, уряди прийшли до таких же висновків, тому що на космічні програми стали знову виділяти гроші. До того ж суперництво підстьобується розвитком приватної космонавтики. Погодьтеся, якщо першою до Марса добереться не державницька експедиція, а приватна – це буде досить відчутний удар по престижу. І якщо навіть забути про сумнівний проект “Mars One”, все одно залишаться серйозні учасники космічної гонки. В їх число можна сміливо включити “Space X” і “Virgin Galactic”, які незалежно один від одного розробляють власні марсіанські програми. Творець і глава “Space X” Ілон Маск обіцяє протягом десяти років відправити людину в пілотований політ до Марса, а практика показує, що ця людина не звикла кидати слів на вітер.
На користь освоєння Марса говорить те, що на ньому, як мінімум, знайшли воду. Її наявність на червоній планеті вже давно передбачалася вченими, але лише в 2018 році було достовірно встановлено наявність великої кількості водяного льоду на марсіанських полюсах. Він прихований під шаром пилу і реголіту, але це не головне – там є лід, який можна перетворити у воду, кисень і водень!
З іншого боку активно виступають противники цієї ідеї. До чого нам Марс, якщо набагато простіше можна дістатися до Місяця, який може послужити практично невичерпним джерелом енергії? З місячного реголіту можна добувати величезну кількість гелію-3, екологічно чистого палива з неймовірною енергетичною ефективністю. Створювати його на Землі економічно невигідно, а промислове освоєння супутника допомогло б раз і назавжди вирішити енергетичні проблеми нашої планети. При цьому сучасні технології дозволяють домогтися бажаного, нехай це і буде непросто і дуже дорого. Але якщо НАСА відправили людину на Місяць в ту епоху, коли всі їхні комп’ютери були по потужності слабкіше, ніж який-небудь дешевий сучасний смартфон, невже ж людству це не під силу?
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.