Місяць народжував життя?

Коралам потрібне світло: вдень вони ростуть, а вночі – «сплять». Раз так, то палеонтологи швидко здогадалися, що викопні рештки коралів можна використовувати в якості палеокалендаря. Виявилося, що тривалість доби далеко не завжди була такою, як зараз. 3 мільярди років тому рік, мабуть, вміщував в себе 420 днів, а кожен день, отже, був відсотків на п’ятнадцять коротше нинішнього.

Тут втрутилися астрономи: коротка доба – це прискорене обертання Землі навколо її осі. А закони фізики вимагають збереження кількості руху. Значить, в системі Земля-Місяць, яку можна розглядати як певну єдність, Місяць повинен був в ті часи перебувати куди ближче до нашої планети, ніж тепер.

Так йшли справи в період, відокремлений від наших днів 2 мільярдами 850 мільйонами років. Прийнявши все це до відома, вчені з Корнельського університету в штаті Нью-Йорк вирішили відтворити обстановку, яка існувала на Землі в ті далекі часи. «На Землі» – це значить в першу чергу в Океані, який покривав більшу частину планети. Зрозуміло, природний супутник, та ще й такий масивний, як Місяць, проходячи по низькій орбіті, викликав своїм тяжінням високі припливи в протоокеані Землі. Бурхливе дихання Океану неминуче спричиняло підвищення температури, випаровування з його поверхні.

Але ж не тільки на водне середовище впливають сили тяжіння, впливають вони і на тверде тіло планети. У ньому теж помічаються приливні рухи, хоча і не такі могутні, як в Океані: удавана непорушною твердь разом з усім, що нас оточує, щодоби піднімається і опадає приблизно на півметра. Це не може бути байдужим для надр Землі. І ось, виявляється, якраз 2 мільярди 800 мільйонів років тому, як стверджують геологи, дуже багато вулканів раптово прокинулися і почали діяти.

А палеобіологи відносять момент появи перших ознак життя на нашій планеті як раз до цього ж періоду. Наприклад, близько південноафриканського міста Онвервахт знайшли викопні рештки найпростіших клітиноподібних істот, яким 3-3,3 мільярда років. І старше, здається, поки що не знаходили. І ще: доведено, що саме водорості, з яких якраз і могло початися «багатоклітинне» життя, володіють рідкісною здатністю існувати навіть в дуже нагрітому середовищі. І зараз відомі водорості, які процвітають мало не в окропі гарячих джерел.

Словом, з усіх боків свідоцтва як ніби вказують на те, що Місяць допоміг розігріти той «бульйон», в якому і розвинулися первинні форми життя на нашій планеті. А далі – еволюція, еволюція, еволюція…