Місяць народжував життя?
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Коралам потрібне світло: вдень вони ростуть, а вночі – «сплять». Раз так, то палеонтологи швидко здогадалися, що викопні рештки коралів можна використовувати в якості палеокалендаря. Виявилося, що тривалість доби далеко не завжди була такою, як зараз. 3 мільярди років тому рік, мабуть, вміщував в себе 420 днів, а кожен день, отже, був відсотків на п’ятнадцять коротше нинішнього.
Тут втрутилися астрономи: коротка доба – це прискорене обертання Землі навколо її осі. А закони фізики вимагають збереження кількості руху. Значить, в системі Земля-Місяць, яку можна розглядати як певну єдність, Місяць повинен був в ті часи перебувати куди ближче до нашої планети, ніж тепер.
Так йшли справи в період, відокремлений від наших днів 2 мільярдами 850 мільйонами років. Прийнявши все це до відома, вчені з Корнельського університету в штаті Нью-Йорк вирішили відтворити обстановку, яка існувала на Землі в ті далекі часи. «На Землі» – це значить в першу чергу в Океані, який покривав більшу частину планети. Зрозуміло, природний супутник, та ще й такий масивний, як Місяць, проходячи по низькій орбіті, викликав своїм тяжінням високі припливи в протоокеані Землі. Бурхливе дихання Океану неминуче спричиняло підвищення температури, випаровування з його поверхні.
Але ж не тільки на водне середовище впливають сили тяжіння, впливають вони і на тверде тіло планети. У ньому теж помічаються приливні рухи, хоча і не такі могутні, як в Океані: удавана непорушною твердь разом з усім, що нас оточує, щодоби піднімається і опадає приблизно на півметра. Це не може бути байдужим для надр Землі. І ось, виявляється, якраз 2 мільярди 800 мільйонів років тому, як стверджують геологи, дуже багато вулканів раптово прокинулися і почали діяти.
А палеобіологи відносять момент появи перших ознак життя на нашій планеті як раз до цього ж періоду. Наприклад, близько південноафриканського міста Онвервахт знайшли викопні рештки найпростіших клітиноподібних істот, яким 3-3,3 мільярда років. І старше, здається, поки що не знаходили. І ще: доведено, що саме водорості, з яких якраз і могло початися «багатоклітинне» життя, володіють рідкісною здатністю існувати навіть в дуже нагрітому середовищі. І зараз відомі водорості, які процвітають мало не в окропі гарячих джерел.
Словом, з усіх боків свідоцтва як ніби вказують на те, що Місяць допоміг розігріти той «бульйон», в якому і розвинулися первинні форми життя на нашій планеті. А далі – еволюція, еволюція, еволюція…
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.