Міжзоряний аміак
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
У маленькій хмарі міжзоряного пилу, що лежить у напрямку до центру нашої Галактики (сузір’я Стрільця), групою вчених під керівництвом професора Ч. Таунса (США) було виявлено молекули аміаку. Емісійна лінія аміаку спостерігалася у сантиметровому діапазоні на прецизійному 60-метровому радіотелескопі станції Хот-Крік Каліфорнійського університету.
Молекула аміаку формою схожа на парасольку без ручки. Атом азоту знаходиться в центрі цієї парасольки, а три атоми водню розташовані «по кутах». Випромінювання в сантиметровому діапазоні виникає при коливаннях, коли парасолька то «вивертається навиворіт», то набуває колишнього вигляду.
Розміри джерела випромінювання аміаку приблизно 3″. Поперечник хмари, в якому дослідники знайшли аміак, мабуть, становить всього кілька світлових років, і кількість аміаку в ньому може досягати однієї молекули в 1000 см3. Вимірювання показують, що молекули аміаку трапляються там приблизно в мільйон разів рідше, ніж молекули водню Можна вважати, що приблизно 1% всього наявного азоту пов’язаний у молекулах аміаку. Чудово, що в цій же хмарі спостерігаються сильні лінії поглинання молекул гідроксилу. Таунс та його співробітники знайшли в тій же області неба досить багато інших хмар, що містять аміак.
Інтенсивність спектральних ліній аміаку свідчить, що температура у хмарі близько 25° К. Таким чином, ці молекули стають своєрідними термометрами для міжзоряного простору, які допоможуть нам дізнатися, що відбувається в цих затишних куточках Космосу.
Яким чином у міжзоряному просторі з’явилися молекули аміаку? Професор Таунс вважає, що ці молекули утворилися при адсорбції атомів азоту та водню на частинках міжзоряного пилу, де вони зв’язуються завдяки поверхневим силам.
Згодом атоми можуть вивільнитися шляхом сублімації або внаслідок бомбардування порошин корпускулами або фотонами. Молекули аміаку руйнуються під дією ультрафіолетового випромінювання зірок, проте велика довжина пилової хмари може стати їм достатнім захистом.
Аміак — неодмінна складова первинного «бульйону», з якого, мабуть, починається розвиток життя на планетах. Цілком імовірно, що атмосфера Землі містила цей газ. Відомо, що він є на Юпітері та Сатурні. Таким чином, щільні міжзоряні хмари, можливо, є ранніми стадіями розвитку зірок і планетних систем.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.