Надвитягнуті подвійні системи

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Увага астрофізиків зараз прикута до нових рентгенівських джерел. Найяскравіше із них А 0620-00 ототожнене із оптичною зіркою. Це дало підставу вважати, що рентгенівські Нові також є подвійними системами з релятивістською зіркою, що обертається орбітою біля нормальної зірки. Але чимось такі системи мають відрізнятися від звичайних рентгенівських подвійних — адже має бути причина, через яку рентгенівські Нові більшу частину часу не видно і фіксуються лише в недовгі проміжки несподіваних спалахів.

Англійські вчені Д. Кларк та Д. Паркінсон запропонували кілька пояснень рентгенівських Нових. Можливо, що релятивістський об’єкт обертається біля нормальної зірки дуже витягнутою орбітою. Речовина, яка тече з нормальної зірки, може досягти релятивістського компонента лише тоді, коли він проходить через періастр — найближчу до нормальної зірки точку орбіти. У цей момент починається інтенсивна акреція, спалахує рентгенівське джерело. Але орбітальний рух виводить релятивістську зірку з області періастру, акреція слабшає, джерело гасне. Потім, коли зірки знову зблизяться, станеться черговий спалах.

Ця гіпотеза має, однак, свої труднощі. Наприклад, система повинна мати аномально великий ексцентриситет. Орбіта, якою обертається релятивістська зірка, має бути дуже близька до параболи. Імовірність того, що при утворені релятивістської зірки система набуде такого ексцентриситету, мала; скоріше, система взагалі розпадеться. Тому природу рентгенівських Нових ще не можна вважати розгаданою.

Автор: Nature.