Остання місячна експедиція за програмою «Аполлон»
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Політ Аполлона-17 проходив з 7 по 19 грудня 1972 року. Командир корабля Юджін Сернан – космонавт-ветеран. Інші члени екіпажу — Рональд Еванс і Харрісон Шмітт — летіли до космосу вперше. Шмітт – геолог, перший професійний вчений на борту кораблів «Аполлон». Його участь надала польоту нове забарвлення. Ще на навколоземній орбіті він повідомив дуже цікаву метеорологічну інформацію, а надалі дав кваліфікований опис Місяця (з селеноцентричної орбіти та з його поверхні).
Старт корабля «Аполлон-17» затримався більш ніж дві години через несправність наземного устаткування. Однак при переході на траєкторію польоту до Місяця кораблю було додано трохи більшу швидкість, і він на трасі Земля — Місяць надолужив запізнення.
Корабель «Аполлон-17» опустився в надзвичайно цікавому районі Тавр-Літтр. Тут, за раніше отриманими фотографіями з близькомісячної орбіти, очікували знайти ознаки вулканізму і сподівалися виявити породи, молодші і давніші, ніж ті, які доставлені на Землю попередніми п’ятьма місячними експедиціями на кораблях «Аполлон», а також радянськими місячними станціями «Місяць-16» та «Місяць-20».
Район Тавр-Літтр знаходиться поблизу місячного гірського ланцюга Тавр і кратера Літтрів в північно-східній частині видимого боку Місяця. Місячна кабіна корабля «Аполлон-17» здійснила посадку за 100 м від розрахункової точки, в долині між горами висотою до 2,5 км. “Тут рай для геолога!” – Вигукнув Шмітт. Космонавти пробули на Місяці 75 годин, із них 22 години працювали на його поверхні. Вони виявили ряд ознак, які начебто свідчать про вулканічні процеси, і найбільш сенсаційна з цих ознак — ґрунт іржаво-жовтогарячого кольору біля невеликого кратера Шорті. Шмітт вважає, що порода окислилася під дією водяної пари, що містилися у вулканічних газах. Але, звичайно, потрібні суворі докази, які можуть надати ретельні лабораторні аналізи на Землі. Якщо це припущення підтвердиться, то з’являться нарешті переконливі докази порівняно нещодавньої вулканічної активності на Місяці. І тоді доведеться відмовитися від гіпотези, яка припускає, що Місяць «мертвий», принаймні, останні 3 млрд. років.
З селеноцентричної орбіти помітили ще кілька ділянок іржаво-оранжевого грунту, зокрема, біля кратера Сульпіцій Гал.
За науковою значущістю місячна експедиція «Аполлона-17» перевершила всі попередні. На Землю було доставлено 113 кг місячних зразків, включаючи поверхневі та глибинні зразки іржаво-жовтогарячого ґрунту з району кратера Шорті. Отримано дуже цікаві показання приладів, які раніше не встановлювалися на кораблях Аполлон.
Інфрачервоний радіометр, що має точність 1° С селеноцентричної орбіти визначав температуру поверхні Місяця, виявляючи «гарячі точки». Ультрафіолетовий спектрометр реєстрував з орбіти склад газів у місячній «атмосфері». Утримання водню, наприклад, виявилося на два порядки менше, ніж очікували. Лазерний висотомір безперебійно вимірював профіль місячної поверхні. На жаль, не ввімкнувся гравіметр, а високочастотний зонд, який мав шукати лід у надрах Місяця, перегрівся і вийшов із ладу.
Екіпаж «Аполлона-17» поставив кілька своєрідних рекордів: найбільша тривалість перебування на селеноцентричній орбіті та на Місяці, максимальна тривалість польоту (12 діб 14 годин), найбільша тривалість виходів на поверхню Місяця, максимальна довжина маршрутних поїздок на місяцеході (36 км) і як мовилося раніше, найбільша вага геологічних зразків.
Автор: Д. Ю. Гольдовський.