Плутон – подвійна планета
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
У 1978 році американський астроном Джеймс Крісті виявив, що у Плутона є супутник. Нововідкритому небесному тілу присвоєно назву Харон – на ім’я персонажа давньогрецької міфології, який перевозив через річку Стікс тіні померлих в потойбічне царство бога Плутона.
Однак орбіта Харона проходить настільки близько до його планети, що до сих пір нікому не вдавалося сфотографувати їх порізно. Замість роздільного зображення двох тіл зазвичай виходило одне грушеподібне. Тому повної впевненості в існуванні супутника не було.
6 квітня 1980 року працюючий в Південно-Африканській астрономічній обсерваторії астроном Елістер Уокер спостерігав покриття однієї з віддалених зірок Плутоном. При цьому зірка на 50 секунд зникла з поля зору спостерігача, незважаючи на те, що по точних розрахунках сам Плутон закрити її не повинен був. Це підтвердило існування Харона.
Нарешті у вересні 1980 року французьким астрономам Д. Бонно і Р. Фуа, які працювали на канадсько-французько-гавайському телескопі, вперше вдалося отримати серію фотографій, на яких зображення Харона можна виділити, використовуючи спеціальну техніку.
Фотографування проводилося протягом двох ночей, відокремлених одна від одної 72-годинним інтервалом. Це приблизно половина того часу, який супутник витрачає на один повний оборот навколо планети. Яскравість Харона становила чверть яскравості Плутона; тим самим він поступався своїй планеті 1,6 зоряної величини.
В результаті було встановлено, що орбіта Харона відстоїть від Плутона на 19 тисяч кілометрів. Діаметр Плутона тепер вважається близьким до 4 тисячам кілометрів, а Харона – 2 тисячі кілометрів.
Ці спостереження дозволили американським астрономам Джеймсу Крісті і Бобу Харрінгтону зробити більш точні обчислення, згідно з якими загальна маса системи Плутон – Харон становить всього лише 1/400 маси Землі. Склад цієї планети та її супутника, очевидно, однаковий (в основному – заморожений метан). Однаковою повинна бути і щільність. З таким припущенням середня щільність їх повинна бути близько 0,4 г/см3. Таким чином, маса Плутона складає близько 1/500 земної, а Харона – приблизно 1/4000 маси Землі.
Відтепер правильніше уявляти собі систему Плутона не як планету із супутником, а як подвійну планету. Це перший випадок відкриття подвійної планети в Сонячній системі.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.