Природа V-подібних хребтів на Місяці
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Існування кратерних ланцюжків на Місяці не підлягає сумніву. Найчастіше десятки вторинних кратерів витягуються майже в радіальному напрямі від гігантського місячного цирку. Іноді кратерні ланцюжки знаходяться на значній відстані від первинного кратера. І тоді буває важко вказати, викиди з якого саме цирку породили ці вторинні кратери. Становище дещо змінилося, коли американські астрономи Дж. Джаст та Д. Мюрей помітили на кратерних ланцюжках V-подібні хребти.
Нанизуючись на ці ланцюжки, вони формують структури, що нагадують «ялинку». Як правило, V-подібні системи локалізуються в зоні великих викидів з великих цирків — Коперника, Теофіла, Аристарха та ін. У місці перетину хребтів майже завжди спостерігаються два вторинних кратера, що стикаються. Висота хребтів коливається від 10 до 100 м. Трапляється, що вони тягнуться на 8 км, а іноді лише на 1 км. Багато V-подібних структур не пов’язані з кратерними ланцюжками.
Як могли виникнути на Місяці такі структури? Виявляється, при одночасному формуванні двох вторинних кратерів впритул один до одного місячний грунт, що осідає може вибудовувати два гребені, які перетинаються під кутами від 17 до 122 °. Величина цього кута визначається кутом між лінією польоту двох брил з первинного кратера та лінією, що з’єднує центри двох вторинних кратерів, які утворилися в результаті падіння брил. Для вивчення цієї залежності американські дослідники В. Обербек та Р. Морісон імітували в лабораторії V-подібні структури. У вакуумі дві кулі практично миттєво формували в ґрунті, подібному до місячного, два кратери поруч один з одним і V-подібну структуру між ними. Початкові швидкості польоту куль і кут викиду дослідники вибрали після того, як ретельно вивчили розташування вторинних та третинних кратерів навколо цирку Коперник. Згідно з модельними експериментами, викинуті з цирку Коперник фрагменти породили багато вторинних кратерів, ударяючись об місячний ґрунт під кутом менше 30° до горизонту.
V-подібні структури дали унікальну можливість дослідити особливості викиду порід майже кожного великого місячного цирку. За величиною ж кута між хребтами і взаємного розташування кратерів, що стикаються, в ланцюжку можна судити, викиди з якого кратера сформували той або інший кратерний ланцюжок на Місяці.
Автор: А. В. Бугаєвський.