Рентгенівське випромінювання Сиріуса
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Сиріус – найяскравіша зірка північного неба – виявився джерелом м’якого рентгенівського випромінювання. Його зафіксували у квітні 1975 року прилади, розташовані на борту нідерландського штучного супутника ANS. В області енергій 0,2 кеВ світність Сиріуса близько 1028 ерг/с.
Як відомо, Сіріус – подвійна система. Один її компонент – Сіріус А – зірка головної послідовності спектрального класу AI, інший – Сіріус В – білий карлик. Відстань між зірками 30 а. е. Чи може рентгенівське випромінювання Сиріуса, як і в інших рентгенівських подвійних, бути викликане акрецією речовини звичайної зірки?
Оцінки показують, що для спалаху рентгенівського джерела зі світністю 1028 ерг/с білий карлик повинен захоплювати щорічно 10-15 від маси Сонця. Сиріус А не заповнює своєї порожнини Роша, отже, єдиний шлях втрати ним речовини – зірковий вітер. Якщо так, то зірковий вітер, що «дме» на всі боки, повинен нести понад 10-8 сонячних мас на рік. Це набагато більше за те, що може втрачати звичайна зірка головної послідовності. Залишається припустити, що м’яке рентгенівське випромінювання генерується в гарячій короні Сиріуса А, нагрітій до кількох мільйонів градусів.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.