Сонячні затемнення

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

сонячне затемнення

Майже все, що ми знаємо про зовнішню атмосферу Сонця, розповіли нам сонячні затемнення – явища колись вельми драматичні і страшні для цілих народів, а тепер такі бажані для астрономів і всіх допитливих людей. Раніше сонячним затемненням часто приписували погані прикмети, очікування війни і неврожаїв. Ось перший донесений до нас запис про затемнення, яке відбулося в 2137 до н. е. Тоді китайський імператор, злякавшись затемнення, видав спеціальну постанову про придворних астрономів: «Якщо астрономи вкажуть більш ранній час затемнення, їх слід стратити без відстрочки, а якщо більш пізній – їх слід стратити без відтяжки».

Звичайно, тепер пророкування затемнень з точністю до секунди – справа не така вже складна. Ніхто не боїться їх, а астрономи чекають їх з нетерпінням. Часто вони роблять небезпечні подорожі, щоб з корабля, з дирижабля або загубленого в океані безлюдного острова поглянути на Сонце, прикрите диском Місяця. Правда, Сонце неохоче розкриває свої таємниці: за сто років астрономам світу вдалося бачити його повне затемнення протягом всього лише ста хвилин. Всього хвилина на рік! Проте, наука накопичила вже достатньо відомостей про будову фото-і хромосфери, добре вивчила вогнеподібні спалахи газу на поверхні Сонця і його корони.

Але як же вдалося вченим заглянути під непроникне для телескопа темне дно фотосфери? Маса і діаметр Сонця точно відомі науці. Тому астрофізик, хоч і не може заглянути на глибину більшу, ніж 300 кілометрів, легко обчислить щільність, тиск і температуру в будь-якій точці сонячних надр. Ось деякі дані про розпечене ядро Сонця.

Сонце

У центрі нашого світила, на глибині близько 800 тисяч кілометрів, тиск дорівнює 100 мільярдам атмосфер. Значить, газ повинен бути нагрітий там до 16 мільйонів градусів. Чи багато це? Розрахунки показують, що шпилькова головка, нагріта до температури сонячного ядра, виділить стільки тепла, що його вистачить для спалення дерева, розташованого від неї в 100 кілометрах. Щільність газів в ядрі Сонця в 11 з гаком разів більше щільності свинцю. Радіус ядра складає всього четверту частину радіуса всього Сонця, але це розпечене ядро виробляє дев’ять десятих всієї енергії, випромінюваної Сонцем в простір.

Розігрітий до багатомільйонної температури газ у цій водневій топці непрозорий і чорний, як розтоплений вар. Фантастично потужні ядерні реакції, зіткнення ядер і електронів народжують снопи невидимих рентгенових променів. І перш ніж вийти з центру сонячного ядра, промені ці пробігають зі швидкістю світла гігантський зигзагоподібний шлях. Шлях цей – від центру Сонця до його поверхні – займає 20 тисяч років!

Поступово рентгенові промені змінюються. Частота їх коливань зменшується, довжина хвилі, навпаки, збільшується. Так невидимі рентгенові промені перетворюються спочатку в ультрафіолетові, а потім і в видимі. І ось, нарешті, сонячна енергія досягає поверхні – фотосфери. Яскраві промені Сонця, яких чекаємо ми щоранку, спрямовуються в простір.

Ось чому не можна назвати Сонце неекономним і марнотратним. Так, воно викидає, вивергає зі своїх надр неймовірну кількість енергії. Всього лише за три дні несе воно нам (а це, не забудьте, всього лише двохмільярдна частина) стільки енергії, стільки тепла і світла, скільки можна отримати, якщо спалити відразу всі світові геологічні запаси нафти, кам’яного вугілля, всі дерева. Воістину колосальна енергія! Але в порівнянні з масою Сонця виділення цієї енергії не таке вже велике. Пам’ятаєте? Людина при нормальному обміні речовин виділяє на один кілограм маси енергії в п’ять разів більше, ніж розпечене, сліпуче Сонце! Це ще раз підтверджує, що Сонце – це не тільки «вогонь всепожираючий», але і ласкаве, дбайливе джерело енергії. І завдання людини – приручити цю енергію. Сонячні батареї вже дають електричний струм супутникам і космічним кораблям, орієнтують їх у просторі. Зібране багатометровими дзеркальними уловлювачами у фокус сонячне тепло жене по трубах гарячу воду в будинки, обігріває теплиці.

І хіба це не маленькі шматочки Сонця, перенесені на Землю генієм і працею людини? Адже, як і наше велике світило – Сонце, вони несуть людям світло, мир і щастя!

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.