Стоячі хвилі на Місяці
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Американські вчені Л. Чеддертон, Ф. Крайдженбрідж, Р. Катц та А. Поуведа припустили, що велику роль у створенні великомасштабних особливостей місячної поверхні можуть відігравати власні коливання Місяця, спричинені падіннями гігантських метеоритів. Спостережні власні коливання Землі, найбільші в тому числі, що мали період близько години, порушувалися великими землетрусами.
Коливання Землі утворюють на поверхні земної кулі дві системи перпендикулярних один одному вузлових ліній, де усунення рівні нулю; ці лінії аналогічні колам довготи та широти. Можливі два типи власних коливань: крутильні, коли усунення відбуваються по дотичній до сфери, і сфероїдальні, у яких відбуваються також переміщення і за радіусом.
Доктор Чеддертон та його колеги дійшли висновку, що раптове вивільнення енергії на місячній поверхні – при вулканічних явищах або падіннях великих метеоритів – можуть порушувати вільні коливання Місяця з найбільшими періодами 16 хвилин для крутильних коливань та 14 хвилин для сфероїдальних. В результаті крутильних коливань виникатимуть гігантські смуги зсуву, що тягнуться у напрямках північний схід – південний захід та північний захід – південний схід. Для сфероїдальних коливань картина буде аналогічною, але додаються ще стиснення та розтягнення.
Ця система зсувів, що охоплює всю місячну кулю, добре пов’язується із системою переважних напрямків на Місяці, описаною ще Сперром у 40-х роках минулого ХХ століття. Переважними напрямками володіють, насамперед, лінійні формації на материках Місяця — вали кратерів, гірські ланцюги, долини та тріщини. Багато старих місячних кратерів мають помітно полігональну форму, причому напрямки сторін часто відповідають глобальній системі переважних напрямків. Таким чином, складається враження, що власні коливання Місяця є важливою тектонічною силою нашого супутника.
За певних умов може виникнути місцева система стоячих хвиль. У цьому випадку вузлові лінії будуть системою концентричних кіл. Можливо, саме утворення такої системи відіграло роль у формуванні басейну Моря Східного, яке оточене декількома гігантськими концентричними кільцевими валами.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.