Ультрафіолетовий пульсар
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Тісна подвійна система Геркулеса складається з білого карлика (маса 0,25 сонячної) та червоного карлика (0,27 сонячної). У системі спостерігалися оптичні пульсації з періодом 71,1 секунди. Намагаючись пояснити їх, американський астрофізик Д. Лемб побудував модель системи, що нагадує модель відомого рентгенівського джерела Геркулес Х-1.
За Лембом, червоний карлик у системі Геркулеса заповнює свою порожнину Роша і втрачає речовину, яка збирається в диск біля білого карлика. Останній має сильне магнітне поле — майже 108 гс. Речовина диска захоплюється цим полем та стікає на магнітні полюси. У результаті виникає змінність з періодом, рівним половині періоду обертання білого, карлика (142.2 секунди).
Лемб вважає, що випромінювання Геркулеса найбільш інтенсивно в ультрафіолетовій області, що не спостерігається, тому білий карлик може бути «ультрафіолетовим пульсаром». Відрізняється ця система від HZ Геркулеса, де один із компонентів — нейтронна зірка, лише потужністю випромінювання.
Якщо Геркулес Х-1 випускає близько 1037 ерг/сек, джерело в Геркулесі — лише 1083 ерг/сек. Температура випромінювання DQ Геркулеса більш ніж у 100 разів менша, через що і максимум блиску виявляється зміщеним з рентгенівської в ультрафіолетову область.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.