Венера – країна багряних хмар

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Про неї ми дізнаємося вже не з науково-фантастичних творів, як у роки нашого дитинства, а з робіт вчених. Вчені підтвердили результати попередніх досліджень, згідно з якими атмосфера планети на даних висотах має складну структуру: три шари хмар, під ними – деяка проміжна зона, а ще нижче – підхмарний серпанок.

Всі ці щільні хмари, виявилося, утворені потужними потоками аерозольних частинок — масою порошинок з розмірами від часток мікрона до десяти мікронів.

Але все ж таки не вони визначили феномен нічного свічення в тропосфері Венери. Коли по команді із Землі в апараті відключилося джерело стандартного освітлення, прилад відразу почав реєструвати потік випромінювання звідкись знизу. Потужність свічення закономірно зростала в міру опускання апарату, а довжина хвилі випромінювання становила близько одного мікрона. Нагадаємо, що межа між інфрачервоним діапазоном і червоною ділянкою видимого спектру світла проходить саме в області довжин хвиль біля мікрона (точніше, видиме світло починається з хвилі довжиною 0,74 мікрона і нижче). Так що вночі на Венері, можливо, дійсно є багряно-червоне розсіяне освітлення.

Вчені вважають, що це світіння проникає у верхні шари атмосфери через своєрідні «вікна прозорості», тобто локальні ділянки неба з хмарами, що розійшлися. А породжується воно, ймовірно, тепловим випромінюванням гарячої поверхні планети.